Яким нормативно-правовим актом регулюється механізм накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення трудового законодавства?

17 липня 2013 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509 (далі — Порядок № 509). Зміни до вказаного Порядку внесені 30 серпня 2019 року. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі — штрафи), передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою — сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Що слугує підставою для накладення штрафів?

Штрафи накладаються на підставі:

• рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
• акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв’язку з невиконанням вимог припису;
• акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
• акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
• акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Яким чином відбувається призначення до розгляду справ про накладення штрафу, чим це регулюється?

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому — сьомому пункту 2 Порядку № 509.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому — сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб’єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п’ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому — сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб’єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 Порядку № 509.

Протягом якого терміну сплачується штраф, та чи підлягає оскарженню в судовому порядку винесена постанова про накладення штрафу?

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Строки звернення до суду регулюються нормами Кодексу адміністративного судочинства.

Який порядок стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів?

Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються:

• у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п’ятою і шостою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»);
• у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»);
• органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання

Інна Кокіль