Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Робота за сумісництвом може здійснюватися у вільний від основної роботи час.

Згоди роботодавця за основним місцем роботи отримувати не потрібно. Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред’явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, роботодавець має право вимагати від працівника пред’явлення диплому або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

Під час оформлення на роботу за сумісництвом потенційний роботодавець може попросити завірену по основному місцю роботи копію трудової книжки та довідку з основного місця роботи із зазначенням годин (режиму) робочого часу. Відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом покладається саме на роботодавця, що приймає працівника на цю роботу.

Відомості про роботу за сумісництвом за загальним правилом не вносяться до трудової книжки. Тобто роботодавець, у якого працівник є сумісником, не повинен цього робити. Але в окремих випадках, коли сам працівник хоче мати у трудовій книжці такий запис відомостей про роботу за сумісництвом, це робить роботодавець за основним місцем роботи. Це може знадобитися працюючій особі для підтвердження додаткового фахового досвіду чи стажу роботу за конкретною професією. Тоді знадобиться довідка з місця роботи за сумісництвом на основне місце роботи, із зазначенням назви організації, посади, періоду роботи, дати та номеру наказу про прийняття на роботу. Запис у трудову книжку здійснюється роботодавцем за місцем основної роботи.

Не можна бути працівником-сумісником на керівних посадах. З цього приводу, зокрема, є лист-роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 964/13-84-13.

Так, «згідно з посадовими обов’язками до завдань і обов’язків керівника закладу (завідувача) належить визначення, планування, здійснення і координація всіх видів діяльності закладу; організація роботи й ефективної взаємодії відділів, секторів та інших структурних підрозділів закладу. Тобто фактично поза межами робочого часу працівник бюджетної установи має забезпечити виконання повноважень керівника, зокрема нести відповідальність за керівництво всією діяльністю закладу, включаючи контроль за виконанням підлеглими посадових обов’язків. Враховуючи зазначені завдання і обов’язки керівника закладу (завідувача) та вимоги вищевказаних нормативно-правових актів щодо тривалості роботи за сумісництвом, виконувати обов’язки за керівною посадою керівника (завідувача) за сумісництвом працівник бюджетної установи не може».

Викладацька діяльність регламентується відповідними законами у сфері освіти. Наприклад, ст. 21 Закону «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-III передбачає, що «Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу».

Стосовно медичної практики. Детально можна ознайомитися із 138 назвами переліку лікарів-спеціалістів у розділі ІІІ Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров’я (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» від 28.10.2002 р. № 385).

Творча діяльність. Визначення понять «творчий працівник», «творча діяльність» міститься у ст. 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР (зі змінами), ст. 1 Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2278-VI (зі змінами).

Людмила Філоненко