Згідно із статтею 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про міжнародне приватне право» трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

2) іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями — фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено наступне:

«Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — Дозвіл), виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».

Також, статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон) визначено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі Дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та визначено категорії осіб, працевлаштування яких здійснюється без Дозволу, а саме:

• іноземці, які постійно проживають в України;
• іноземці, які набули статусу біженця або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
• іноземці, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
• представники іноземного морського (річкового) флоту;
• працівники закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
• спортсмени, які набули професійного статусу, артисти та працівники мистецтва для роботи в Україні за фахом;
• працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
• працівники іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
• священнослужителі, які тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності;
• іноземці, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
• іноземці, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
• інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаємо увагу, якщо роботодавець впевнений, що іноземець належить до однієї з категорій, які можуть бути працевлаштовані без отримання Дозволу, він повинен мати доказ належності працівника до зазначеної категорії осіб для надання вказаного доказу контролюючим органам.

Також Законом визначені окремі категорії іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких має певні особливості, а саме:

1) іноземних високооплачуваних професіоналів;
2) засновників та/або учасників, та/або бенефіціарів (контролерів) юридичної особи, створеної в Україні;
3) випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
4) іноземних працівників творчих професій;
5) іноземних ІТ-професіоналів.

Особливостями працевлаштування даних категорій іноземців є:

• відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати для таких працівників;
• строк, на який видається Дозвіл на працевлаштування осіб вказаних категорій.

В інших випадках, відповідно до частини 3 статті 42 Закону визначено, що роботодавець може отримати Дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:

• п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту»;
• десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.