Право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці проголошені ст. 22, 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Нашою Державою ці права також закріплено ст. 43 Конституції України, ст. 153 Кодексу законів про працю України та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на керівників підприємств.

На підприємствах, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, передбачено обов’язкове проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Якщо внаслідок технологічних особливостей виробництва забезпечити повною мірою здорові умови праці неможливо, з метою забезпечення соціальних гарантій працюючим, зайнятим в шкідливих і важких умовах праці, статтями 51, 76, 100, 166 Кодексу законів про працю України та статтею 7 Закону України «Про охорону праці» передбачено надання пільг та компенсацій.

Підтвердження (скасування) права на надання таких видів пільг та компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, як пільгова пенсія, додаткова оплачувана відпустка, скорочення тривалості робочого часу, оплата праці у підвищеному розмірі, безоплатне забезпечення молоком, здійснюється виключно за результатами атестації робочих місць за умовами праці та наявності виробництва, професії, роботи або посади у нормативних актах:

постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення» від 24.06.2016 № 461 (із змінами);

• постанові Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умови праці» (із змінами), Додаток № 1;
  
  
• постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21.02.2001 № 163 (із змінами).

Підвищена оплата праці встановлюється на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці за дотриманням умов, визначених статтею 100 Кодексу законів про працю України.

Конкретні розміри доплат встановлюються керівником підприємства за погодженням із профкомом у відсотках до тарифної ставки (окладу) за шкалою, яку передбачено Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядком застосування галузевих переліків робіт, за яким можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/ 22-78) залежно від фактичного стану умов праці.

Безплатно видається молоко або інші рівноцінні харчові продукти за дотриманням умов, визначених статтею 166 Кодексу законів про працю України.

Оскільки порядок надання молока на сьогодні законодавством не врегульовано, Міністерство соціальної політики України листом від 11.05.2018 № 790/0/101-18/283 зазначає, що роботодавець самостійно вирішує всі питання щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, у колективному договорі або угоді на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Пільги і компенсації, не передбачені законодавством, роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати працівникові за колективним договором (угодою, трудовим договором) на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про охорону праці».