До кого необхідно звертатися у разі порушення трудових прав та не виплати заробітної плати?

Згідно до статей 232 та 235 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють без укладання трудового договору, мають право звернутись до суду.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 24 КЗпП України роботодавцям заборонено допускати працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення про це органів Державної фіскальної служби.

При винесенні рішення щодо оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, при направленні заяви у відповідні органи, суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у даному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Варто зауважити, що за таке порушення законодавства про працю, крім адміністративної та кримінальної відповідальності роботодавця, передбачено також фінансову відповідальність.

Згідно зі статтею 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Звертаю увагу, що штрафи за порушення трудових взаємовідносин відноситься до компетенції Мінсоцполітики.

Нарахована заробітна плата за вимушений прогул, чи буде нараховуватися єдиний внесок на суму заробітної плати, яка була стягнута державною виконавчою службою за рішенням суду?

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу).

Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ із змінами і доповненнями визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У випадках примусового виконання рішень суду щодо стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб і в порядку, що визначені виконавчим документом, а отже, і рішенням суду. При цьому нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Таким чином, суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, не є базою нарахування єдиного внеску.

Я фізична особа, отримувала дохід за кордоном, чи буде нараховуватися єдиний внесок на мій дохід, що отриманий мною за кордоном?

Згідно п. 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці — юридичні особи та фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених вимогами законодавства України (у т. ч. законодавством про працю).

Так, положенням частини першої ст. 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем) сплачують єдиний внесок за найманих працівників із сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною першою ст. 10 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, якщо ви отримали дохід за межами України, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому, ви маєте право на добровільну сплату єдиного внеску, для чого вам необхідно заключити договір про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Чи мають право контролюючі органи вимагати обов’язкове нарахування мінімальної заробітної плати та утримання з її розміру податків та зборів?

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР із змінами та доповненнями заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 3 Закону мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Статтею 35 Закону передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
• органи доходів і зборів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків (особи).

Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням, утриманням з її розміру податків та зборів.

Я керівник підприємства, на теперішній час створюю нові робочі місця. Чи передбачена мені, як роботодавцю компенсація фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску у зв’язку із створенням нових робочих міст?

Компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску у зв’язку із створенням нового робочого місця, передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 13 березня 2013 року № 153.

Дія цього Порядку поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які починаючи з 2013 року:

• створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
• протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі, не менше ніж три мінімальні заробітні плати (п. 2 Порядку № 153).

Отже, якщо ви, як роботодавець забезпечили дотримання вимог, передбачених п. 2 Порядку № 153, тоді право на компенсацію фактичних витрат буде складати сума у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше, ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску за особу, працевлаштовану на нове робоче місце.

У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

Я фізична особа — підприємець, яка хоче знятися з обліку, як платник єдиного внеску з причини припинення своєї діяльності.

Зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб — підприємців здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 частини 1 ст. 5 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею, як фізичною особою — підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Платник єдиного внеску (фізична особа — підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Я фізична особа, при нарахуванні пенсії мені не вистачає шість місяців страхового стажу. Чи можу я добровільно сплатити єдиний внесок за ці місяці?

Особа, якій не вистачає до страхового стажу декількох місяців, може заключити договір про добровільну участь, яким передбачена одноразова сплата єдиного внеску за попередні періоди (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), в яких вона не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на будь-який період, але не менше одного місяця.

Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2 (3723 грн х 22 відсотка = 819,06 грн х 2 = 1638,12 грн на місяць).

В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.

Владислав Воінов