Виховний процес — надзвичайно складне соціальне явище, у якому беруть участь сім’я, держава, навчально-виховні заклади, оточення дитини. Від успішного поєднання впливу названих суб’єктів та факторів залежать його результати, тобто формування свідомої, психологічно та морально підготовленої до дорослого життя особи. Хоч ніхто не ставить під сумнів пріоритетність впливу на дитину сімейного виховання, проте надзвичайно важлива умова становлення особи — навчально-виховні заклади. Їх функцією є не лише набуття дитиною знань, умінь і навиків, а й формування відповідних морально-психологічних установок і загальнокультурних цінностей.

Однією із вимог до педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників є обов’язок настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства. Невиконання цього обов’язку передбачає негативні для педагогічних працівників наслідки.

Постає низка запитань:

• Яким нормативно-правовим актом передбачені вимоги до працівника, що виконує виховні функції?
• Що може бути підставою для розірвання трудового договору з таким працівником із ініціативи роботодавця?
• Які дії працівника, що виконує виховні функції, вважаються аморальним проступком?

Придбати журнал Архів журналу