Право на додаткову відпустку при гранично допустимих умовах праці
Новини
01.06.2018
Право на додаткову відпустку при гранично допустимих умовах праці
Чи можливо надати додаткову відпустку працівнику виробничої дільниці, завідувачу складу, начальнику виробництва, прибиральнику виробничих приміщень, якщо в них гранично допустимі умови праці, але вони проводять основну частину робочого часу в шкідливих умовах?
Відповідно до статті 7 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) працівникам надається щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці. Право на неї мають працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів. Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290.
Максимальна тривалість цієї додаткової відпустки — 35 календарних днів, а її конкретна тривалість для кожного працівника визначається колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається відповідно до статті 8 Закону № 504. Право на неї мають окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Така відпустка надається тривалістю до 35 календарних днів, за списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290.
Основним документом, що регулює виробничі, трудові, соціально-економічні відносини є колективний договір.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цеху, професії або посади.
Відпустки надаються з дотриманням загальних правових норм чинного законодавства за умови врахування особливостей, передбачених спеціальними нормативними актами та прописані у колективному договорі.
Отже, працівник виробничої дільниці, завідувач складу, начальник виробництва, прибиральник виробничих приміщень мають право на щорічну додаткову відпустку за умови встановлення цієї відпустки колективним чи трудовим договором.
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.