На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години (ч. 2 ст. 52 КЗпП).

Тобто вищенаведеною нормою ст. 52 КЗпП забороняється лише перевищення зазначеної тривалості роботи.

При цьому ч. 2 ст. 53 КЗпП визначено, що напередодні вихідних днів тривалість роботи не може перевищувати 5 годин.

Таким чином, оскільки тривалість роботи напередодні вихідного дня при шестиденному робочому тижні становитиме 5 годин, а в ст. 52 КЗпП забороняється перевищення 6 годин роботи, в наведених нормах не вбачається суперечностей.

Отже, якщо тижнева норма робочого часу працівника становить 36 годин на тиждень, тривалість його щоденної роботи протягом тижня треба розподілити таким чином: з понеділка по п’ятницю — 6 годин, у суботу — 5 годин.

Відповідний висновок наводиться у листі Мінсоцполітики від 22.03.2018 р. № 457/0/101-18/284.

Однак за таким розподілом робочого часу упродовж тижня матимемо не 36 год., а 35 год. І як тоді бути, коли норма робочого часу на тиждень 36 год., Мінсоцполітики не вказує. Якщо навіть зробити із понеділка по п’ятницю по 6 год. 12 хв., тоді буде перевищення норми щоденної роботи по 6 год.

Натомість Держпраці у листі від 16.11.2017 р. № 10998/4/4.1-ДП-17 відзначає: у разі порушення роботодавцем ч. 2 ст. 52 КЗпП чи ч. 2 ст. 53 КЗпП встановлюється наступна відповідальність, а саме до посадової особи суб’єкта господарювання відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП (адмінштраф) та суб’єкта господарювання відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП (штраф у розмірі однієї мінімальної зарплати).