Посилення контролю в сфері дотримання трудового законодавства та зростання розміру штрафів безумовно посилює увагу роботодавців до кадрового діловодства. Сьогодні вже можна виокремити типові порушення, на які звертають увагу перевіряючі.

Так, аналіз судової практики вказує, що, зокрема, такі дії (бездіяльність) з боку роботодавців є такими, що порушують законодавство з питань праці.

1. Всі записи в трудових книжках працівників про прийом на роботу, переведення систематично вносились у розділі трудової книжки «Відомості про роботу» російською мовою. Вказане є порушенням вимог п. 2.1. гл. 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07. 1993 р. № 58.
   
   
2. Порушенням вимог п. 2.14 Інструкції № 58, є невнесення відповідних записів в трудові книжки за результатами атестації робочих місць всім працівникам, які мають право на пільгову пенсію.
   
   
3. Накази про звільнення працівників видаються пізніше дня звільнення. Ця практика тягне за собою порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України.
   
   
4. Застосування при веденні кадрових справ особових карток застарілого зразка, які не відповідають типовій формі, затвердженій спільним наказом Державного комітету статистики України, Міноборони України від 25. 12. 2009 р. № 495/656, що є порушенням вимог п. 2. 5. гл. 2 Інструкції № 58.
   
   
5. Вручення працівникові копії наказу про звільнення наступного дня після звільнення, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 47 КЗпП України.
   
   
6. Відсутність в деяких наказах про надання відпустки вказівки на дату складання наказу, що є недотриманням встановленої типової форми П-3, затвердженої наказом Держкомстату України від 05. 12. 2008 р. № 489.
   
   
7. Посилання на вид відпустки «робоча» в наказі про надання відпустки працівникові, що є безпідставним та вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про відпустки».
   
   
8. Ведення документів первинного обліку у структурних підрозділах підприємства не у відповідності з типовими формами, що затверджені та введені в дію з 01.01.2009 р. наказом Держкомтсату України від 05. 08. 2008 р. № 489.
   
   
9. Надання відпусток без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю більше 15 календарних днів на рік, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 84 КЗпП України та ст. 26 ЗУ «Про відпустки».
   
   
10. Не зазначення в наказах по підприємству про тимчасове виконання обов’язків відсутнього працівника без увільнення від основної роботи розмірів доплати, що є порушенням вимог ст. 105 КЗпП України.
    
    
11. Допущення випадків, коли заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про відпустки».
    
    
12. Наявність випадків здійснення остаточного розрахунку із звільненими працівниками не в день звільнення, а пізніше, що є порушенням вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України.