Працівник підприємства кілька років поспіль не використовував свою щорічну відпустку повністю, тобто перебував у відпустці менш ніж 24 календарних дні й у нього накопичилося більш як 60 днів відпустки. Чи можна йому виплатити грошову компенсацію за ці дні відпустки?

Консультує Міністерство соціальної політики України

Статтею 11 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості впродовж двох років поспіль, а також ненадання їх упродовж робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством.

Статтею 10 Закону визначено порядок надання щорічних відпусток працівникам.

Відповідно до цієї статті щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Тому, якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України, Законом право на відпочинок (щорічну відпустку), зважаючи на те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право в межах, установлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання працівнику відпустки.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їхнє невиконання працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

За частиною 4 ст. 24 Закону на бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не має бути менш ніж 24 календарних дні (ч. 4 цієї статті).

Тому на бажання працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки має бути виплачено грошову компенсацію. Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника — 28 календарних днів (24 — щорічна основна відпустка і чотири — щорічна додаткова відпустка за роботу на умовах ненормованоґо робочого дня, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за чотири календарних дні він може одержати компенсацію.

Видання для кадровиків

Віталіна Коркушко, Олена Усенко