Правила внутрішнього трудового розпорядку — це локальний нормативний документ підприємства, який регламентує чітку організацію праці, зокрема, встановлює режим робочого дня та відпочинку, а також визначає взаємні обов’язки роботодавців і працівників. Тому, якщо до процедури складання цих правил підійти зважено, вони допоможуть не лише створити належні умови праці, а й підвищити її продуктивність і домогтися раціонального використання робочого часу та зміцнення трудової дисципліни.

Загалом правила внутрішнього трудового розпорядку можуть бути трьох видів: типові, галузеві та локальні (тобто конкретних підприємств). Але зрозуміло, що наразі йдеться саме про останні — адже хоча відповідно до законодавства правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства розробляє роботодавець або уповноважений ним орган спільно з представником профспілки, на практиці (принаймні, перший варіант їх проекту) доручають скласти працівникам відділу кадрів.

Наявність — обов’язкова. Дехто з роботодавців вважає, що коли на підприємстві небагато працівників, правила внутрішнього трудового розпорядку складати взагалі непотрібно. Але думка ця помилкова — необхідність цього документа визначено в Кодексі законів України про працю (далі — КЗпП). Згідно з частиною першою ст. 21 КЗпП працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку. У ст. 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу та виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (п. 2 ст. 29 КЗпП).

Отож, відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням вимог законодавства про працю, що, у свою чергу, передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств незалежно від їх форми власності та кількості працівників за частиною першою за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Усе це свідчить про те, що правила внутрішнього трудового розпорядку мають бути на кожному підприємстві. Окрім цього, зверніть увагу, що їх відсутність може призвести не лише до накладення штрафу за порушення вимог трудового законодавства, а й до абсурдних ситуацій, коли, наприклад, несумлінний працівник, який порушує трудову дисципліну, на всі претензії відповість, що ніхто його не ознайомив з вимогами до трудового розпорядку — ні усно, ні, тим паче, під підпис. А в разі звільнення такого працівника за порушення трудової дисципліни немає стовідсоткової гарантії, що суд не поновить його на роботі.

Видання для кадровиків

Олена Коломійчук