Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 (далі — Закон № 1105), право на отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності у застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи строк випробування й день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Пункт 5 ст. 24 Закону № 1105 передбачає виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу):
Згідно ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі — Закон № 3551), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи мають право учасники бойових дій та учасники війни (ст. 12 п. 11 та ст. 14 п. 11 Закону № 3551).
Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням учасника бойових дій, що видається відповідно до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.
Отже, вище зазначені особи та особи зазначені в ст. 10 Закону № 3551 мають право на отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100%.