Чи можливе надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати, якщо він вже використав 14 календарних днів відпустки цього виду?

Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:

• відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку, передбачена ст. 25 Закону № 504;
  
  
• відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, передбачена ст. 26 Закону № 504.

У випадках, передбачених ст. 25 Закону № 504, працівнику за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно із ст. 26 Закону № 504 визначено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. Тобто за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем або уповноваженим ним органом, але не більше ніж на 15 календарних днів на рік.

Таким чином, для одержання такої відпустки самого бажання працівника недостатньо, обов’язковою умовою є спільна згода сторін. Працівник у заяві на ім’я роботодавця про надання відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, обґрунтувавши потребу у такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки їх важливість залежить від конкретних обставин, що можуть скластися в житті працівника. Тому рішення, надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку, належить виключно до компетенції роботодавця.

Так, враховуючи зазначені вище норми законодавства, працівник, використавши відпустку без збереження заробітної плати, що надається в обов’язковому порядку за ст. 25 Закону № 504, має право ще й на відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін, передбачену ст. 26 цього Закону.

Відповідності до ст. 27 Закону № 504 нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами.

Контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюють в межах своєї компетенції центральні та місцеві органи виконавчої влади та профспілкові органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про відпустки здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Як встановлено ст. 28 Закону № 504, особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, відправляючи працівників у неоплачувану відпустку понад тривалість, дозволену ст. 25 і 26 Закону № 504, роботодавець порушує законодавство про працю. За подібне порушення ч. 1 ст. 41 КпАП передбачено накладення штрафу на посадових осіб підприємств та підприємців у розмірі від 510 до 1700 грн.

Ганна Шкуренкова