НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 13 вересня 2004 р. № 48-012/738-9223 

Управління методологічного
та нормативно-організаційного
забезпечення фінансового моніторингу

Банкам України та їх філіям

Щодо надання інформації

на запити Державного департаменту фінансового моніторингу 

У зв’язку з численними зверненнями банків щодо роз’яснення Національним банком вимог законодавства, яке регулює взаємовідносини банків та Державного департаменту фінансового моніторингу (далі — ДДФМ) в частині надання останньому за його запитами інформації, що становить банківську таємницю, Національний банк України використовуючи закріплене у пункті 1 статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» право адміністративного регулювання вважає за необхідне висловити наступні рекомендації щодо діяльності банків.

Банки у випадках, передбачених законом, зобов’язані надавати ДДФМ інформацію про фінансові операції, які вони здійснили (здійснюють) від власного імені або за дорученням чи на користь клієнта. Так, Законами України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі — Закон про запобігання легалізації), «Про банки і банківську діяльність» передбачено наступні випадки інформування ДДФМ:

про операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу (абз. 4 частини 1 статті 5 Закону про запобігання легалізації);

про операції клієнта за наявності мотивованої підозри, що вони здійснюються з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (частина 6 статті 8 Закону про запобігання легалізації);

про операції, щодо яких у банку є або повинні бути підозри, що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму (частина 7 статті 8 Закону про запобігання легалізації);

про осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та її характер, у разі прийняття рішення про відмову від забезпечення здійснення цієї операції (частина 2 статті 7 Закону про запобігання легалізації);

про операції клієнта, щодо якого у банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації (частина 5 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

про закриття рахунку клієнта на підставі рішення уповноваженого органу про скасування державної реєстрації юридичної особи — клієнта, або скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — клієнта банку (частина 9 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

При цьому відповідно до частини 8 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення цієї статті не поширюються на зазначені випадки надання ДДФМ інформації, що складає банківську таємницю.

Крім того, банки зобов’язані надавати на запит ДДФМ додаткову інформацію, пов’язану із фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу. У зв’язку з цим, у разі звернення ДДФМ з запитом щодо надання додаткової інформації, яка стосується якоїсь із зазначених вище операцій, банк зобов’язаний протягом трьох робочих днів надати ДДФМ будь-яку інформацію, що стосується цієї операції, включаючи копії документів, що були підставою для її проведення. При цьому, звертаємо увагу, що законодавством (Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 та наказ ДДФМ від 13 травня 2003 р. № 48) встановлено, що надання такої інформації здійснюється банками виключно засобами електронної пошти Національного банку України.

Водночас наголошуємо, що надання ДДФМ інформації, яка не стосується наведених операцій, зокрема, інформації про рух коштів за рахунком клієнта, копії анкети клієнта та документів, що стосуються його ідентифікації, виходить за межі, встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність», і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Заступник Голови                                                                                      О. В. ШЛАПАК