ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 11 липня 2012 р. № 1527

Про надання роз’яснення [щодо дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки]

Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва розглянуто лист Всеукраїнського журналу «Все про охорону праці» від 30.05.2012 № 30 стосовно надання роз’яснень з деяких питань, та повідомляється наступне.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі — дозвіл). Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його територіальні органи видають дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, яким визначено процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держгірпромнаглядом та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Законом, що визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів є Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі — Закон про дозвільну систему).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону про дозвільну систему:

дозвільний центр — це робочий орган відповідної міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (її виконавчого органу), районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, в якому представники місцевих дозвільних органів та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру;

міські ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчі органи), районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону від свого імені проводити чи залучатися до проведення експертизи та обстеження об’єктів, на які видається документ дозвільного характеру, видавати документи дозвільного характеру у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) є місцевими дозвільними органами;

принцип організаційної єдності — принцип, згідно з яким видача документів дозвільного характеру (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) суб’єктам господарювання здійснюється у встановленому законодавством порядку у дозвільному центрі державним адміністратором шляхом взаємодії з представниками місцевих дозвільних органів.

Статтею 4 Закону передбачено, що видача документів дозвільного характеру регіональними та місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності. Суб’єкт господарювання за одержанням документів дозвільного характеру (переоформлення, видача дублікатів, анулювання), що видаються місцевими дозвільними органами, звертається до державного адміністратора в дозвільному центрі.

Враховуючи викладене, видача дозволів територіальними органами Держгірпромнагляду має здійснюватись за принципом організаційної єдності в дозвільному центрі за місцезнаходженням об’єкта.

Довідково:

Відповідно до вимог статті 5 Закону про дозвільну систему, до основних прав державного адміністратора віднесено, серед іншого, відмова у прийнятті заяви на одержання документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, у разі подання суб’єктом господарювання документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, не в повному обсязі з наданням обґрунтованої відповіді (у разі отримання документів поштою — письмово повідомити заявника).

Відповідно до частини першої статті 4¹ Закону про дозвільну систему строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 4¹ Закону про дозвільну систему днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Абзацом першим частини дев’ятої статті 7 Закону про дозвільну систему передбачено, що регіональні та місцеві дозвільні органи протягом не більше ніж десять робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви та документів, що додаються до неї, якщо інше не передбачено законом, оформлюють відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб’єкту господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передають протягом одного робочого дня відповідні документи (письмове повідомлення) державному адміністратору.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 5 Закону про дозвільну систему основними завданнями державного адміністратора, зокрема, є:

— складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 166¹⁰ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — Кодекс) порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, зокрема:

порушення дозвільним органом строків видачі документа дозвільного характеру;

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, у разі не подання регіональним, місцевим дозвільним органом державному адміністратору документа дозвільного характеру або письмового повідомлення про відмову у видачі такого документа протягом одного робочого дня після спливу десятиденного строку (або строку, встановленого спеціальним законом) настає порушення строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру або про відмову у його видачі, що тягне за собою складання державним адміністратором відповідного протоколу про адмінправопорушення.

Указом Президента України від 19.12.2011 № 1168/2011 «Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» (далі — Указ) утворено Держпідприємництво України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 30.03.2012 № 237/2012 «Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва», Держпідприємництво України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності.

Отже, проведення експертизи на законність наказу Держгірпромнагляду вказаного у вашому зверненні у Держпідприємництва України відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Враховуючи вищевикладене, питання щодо застосування посадовими особами Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва санкцій, передбачених статтею 166¹⁰ Кодексу, до посадових осіб Держгірпромнагляду є службовою інформацією.