МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18 травня 2011 р. № 164/13/116-11

Щодо відпусток громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи

<…>
Згідно з пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорій 1 та 2, державою гарантовані компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», відповідно на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Необхідно зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 та 2, визначена Законом як пільга та компенсація.

На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов’язана із робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, установі, організації.

Фінансування видатків на відшкодування витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій 1 та 2, провадиться відповідно до ст. 1 Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення».

Підпунктом 9 пункту 4 Порядку <…>, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936, передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, зокрема оплата додаткової відпустки громадянам, яка надається відповідно до п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тривалістю 16 календарних днів, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам, тобто ця відпустка може бути оплачена працівнику за рахунок коштів державного бюджету лише один раз протягом відповідного календарного року.

Враховуючи вищезазначене, не вбачається підстав надавати додаткову відпустку, передбачену п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на роботі за сумісництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.

Це узгоджується також із статтею 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною третьою цієї статті при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Враховуючи вищезазначене і те, що на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підстав для відмови працівникам-сумісникам у соціальній відпустці за ст. 19 Закону України «Про відпустки» не вбачається.