ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 5 квітня 2011 р. № 6506/6/17-0715

Щодо визначення резидентського статусу фізичної особи

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула в межах своєї компетенції ваш лист від 22.03.2011 № 1143/02-14, і повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.4 п. 34.1 ст. 34 Кодексу чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Також відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого — четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

При цьому видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 № 2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні. Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року).

Крім того, Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів документів, що підтверджують статус резидента України. Оскільки, нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку фізичною особою — іноземцем, то обов’язок визначення статусу резидента України у платника податку — іноземця покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.
<…>