ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 15 квітня 2011 р. № 3559

Про розгляд листа [щодо надання роз’яснень з деяких питань управління підприємством]

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 08.04.2011 щодо надання роз’яснень з деяких питань управління підприємством та, в межах компетенції, повідомляє.

Згідно із частиною 1 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до частини 2 тієї ж статті власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (частина 3 статті 65 ГК України).

Згідно із частиною 4 статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

У відповідності до частини 5 статті 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

На сьогодні законодавчим актом, який регулює трудові відносини всіх працівників є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП).

Положення про укладення трудового договору регулюються главою 3 КЗпП. Зокрема, частина 3 статті 21 КЗпП визначає контракт особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Правові положення оплати праці регулює глава 7 КЗпП, а також Закон України «Про оплату праці» (далі — Закон).

У відповідності до статті 94 КЗпП та статті 1 Закону заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як вказано в частині 5 статті 95 КЗпП та частині 4 статті 3 Закону мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Щодо питання як необхідно зазначати учасника підприємства при підписанні офіційних документів зазначимо, що наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 затверджено Класифікатор професій ДК 003:2010, розділ 1 якого вміщує професії, що пов’язані зокрема, з керівництвом об’єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів економічної діяльності.