ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 15 березня 2011 р. № 3133-VI
м. Київ

Про внесення змін до деяких законів України
щодо надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та інвалідам

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст. 290; 2002 р., № 50, ст. 367; 2004 р., № 5, ст. 25; 2009 р., № 16, ст. 222):

1) абзац третій частини третьої статті 4 викласти в такій редакції:

«довідка про склад сім’ї. До складу сім’ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім’ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні»;

2) частину четверту статті 5 викласти в такій редакції:

«Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, — на 20 відсотків».

2. У Законі України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 1, ст. 2; 2005 р., № 16, ст. 261):

1) у статті 3:

частину першу викласти в такій редакції:

«Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:

інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, — 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, — 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;

у частині другій слова «медико-соціальної експертної комісії» замінити словами «лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби»;

2) частину першу статті 15 викласти в такій редакції:

«У разі смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда члену його сім’ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується на вибір допомога на поховання в розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги згідно із цим Законом або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання згідно з іншими нормативно-правовими актами».

3. У Законі України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 33–34, ст. 404):

1) у частині першій статті 4:

пункт 3 доповнити словами і цифрами «(крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини)»;

доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;

2) у частині першій статті 8:

пункти 1 і 3 викласти в такій редакції:

«1) особам, зазначеним у підпункті «а» пункту 1 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) і пункті 3 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;

«3) особам, зазначеним у підпункті «в» пункту 1, пунктах 2 (крім інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи), 3 (із числа одиноких пенсіонерів), 4 і 5 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;

доповнити пунктами 4 і 5 такого змісту:

«4) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи, зазначеним у підпункті «а» пункту 1 і пункті 3 частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

5) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи, зазначеним у пунктах 2 і 5 частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім пункту 1, абзаців шостого — восьмого підпункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.