МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26 серпня 2010 р. № 265/13/116-10

Щодо встановлення ненормованого робочого дня

У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто <…> звернення та повідомляється.

Робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженим наказом Мінтрансу від 17.01.2002 р. № 18 та зареєстрованим у Мін’юсті 04.02.2002 р. за № 97/6385.

Згідно з пунктом 2.7 цього Положення водіям легкових автомобілів у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях, крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах (пункт 4.4 Положення).

Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Пунктом 2.7 вищезазначеного Положення передбачено, що кількість годин перепрацьованого часу при роботі водіїв на умовах ненормованого робочого дня може визначатись у колективному договорі.

Ураховуючи вищезазначене та те, що у випадку, наведеному в листі, водій поліклініки працює на 1,5 ставки (за основним місцем роботи та на 0,5 ставки за сумісництвом) з 8 до 19 години, для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи не вбачається підстав, оскільки в нього немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). Відповідно він не має права і на отримання доплати за ненормований робочий день та додаткову відпустку.