МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 15 червня 2010 р. № 2718/0/18/10-зв

Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем

Міністерство праці та соціальної політики розглянуло звернення <…> щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності як застрахованій особі, що працює на умовах трудового договору на підприємстві, та одночасно як фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, та повідомляє.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) страхових внесків, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності і по вагітності та пологах, яка надається за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії — робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102¹ КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час.

Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43, передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

Законодавство про працю не дає чіткого визначення, що таке основна робота, натомість у п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58, встановлено, що трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з цього, суб’єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що в свою чергу не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.

Таким чином, якщо <…> [підприємець] одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або як підприємець, що сплачує єдиний податок, у Фонді, при цьому допомога по тимчасовій непрацездатності йому буде виплачуватись починаючи з шостого дня непрацездатності, оскільки перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником за рахунок коштів підприємства (стаття 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»).