МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

ЛИСТ

від 10 грудня 2009 р. № 1/5-1172/06

Щодо витрат
для створення (обладнання) спеціального робочого місця для інваліда

Фонд розглянув звернення щодо надання роз’яснень з питання: «чи можливо вважати витрати роботодавця, пов’язані з довезенням сировини та матеріалів виробництва на дому, створенням спеціального робочого місця для інваліда?», та повідомляє.

Конвенція про надомну працю № 177 визначає, що термін «надомна праця» означає роботу, яку особа, що називається надомником, виконує:

i) за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

ii) за винагороду;

iii) з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень;

b) особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці;

Відповідно до ст. 17 Закону України № 875-XII (чинна редакція від 23.02.2006) підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Крім цього, стаття 18 вищезгаданого Закону України передбачає забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Стаття 18¹ Закону України № 875-XII передбачає, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів.

Слід зазначити, що у чинному Законі України «Про реабілітацію інвалідів» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV визначені поняття робочих місць для працевлаштування інвалідів. А саме:

• «робоче місце інваліда» — місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
• «спеціальне робоче місце інваліда» — окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

У розмір витрат на створення (обладнання) спеціального робочого місця для інваліда включається вартість основного та додаткового устаткування, технічного обладнання, яке має бути придбано Роботодавцем, для створення (обладнання) спеціального робочого місця для інваліда, а також вартість робіт по пристосуванню спеціального робочого місця для інваліда з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей.

Витрати пов’язані з доведенням сировини та матеріалів для виробництва продукції на дому не можуть бути покриті за рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки такі витрати не пов’язанні із створенням спеціального робочого місця для особи з інвалідністю.