Попри мораторій на планові перевірки Держпраці, позапланова якраз-таки може відбутися (на підставі п. 2 постанови КМУ «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 р. № 303 та наказу Мінекономіки «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» від 16.06.2023 р. № 5782).

Під час перевірки обов’язково має бути присутній керівник або уповноважена ним особа. Утім, цілком можливою є ситуація, коли перевіряльники прийдуть без попередження й керівника на місці не буде. Отже, як бути в цьому разі? Саме такий випадок розглянув ВС КАС і в постанові від 23.01.2025 р. № 240/32993/23 зробив досить цікаві висновки, про які ми й поговоримо.

Згідно з обставинами справи, Держпраці призначило у зв’язку з надходженням заяви від працівника, який скаржився на дії директора щодо виплати не в повному обсязі, позапланову перевірку. Але провести її не вдалось, оскільки гендиректорка підприємства на момент візиту була відсутня. Перевіряльники склали акт про неможливість проведення заходу державного контролю, у якому як причину зазначили «у зв’язку з відсутністю об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням». На підставі цього акта було накладено штраф, передбачений ст. 265 КЗпП.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема, їхніми структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) і фізичними особами, які використовують найману працю (далі — об’єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 р. № 823. Однак є нюанс: постанову, яка його затверджує, визнано нечинною рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 р. № 640/17424/19, а отже проводити перевірку на підставі цього Порядку Держпраці права не має.

Тому під час ухвалення рішення про накладення штрафу Держпраці має керуватися Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509, що не містить норми, яка б установлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування / невиїзного інспектування.

Отже, ключовим питанням, яке розглядав суд, була правомірність винесення постанови про накладення штрафу згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування / невиїзного інспектування.

У постанові від 17.04.2024 р. у справі № 560/3981/23, аналізуючи подібні правовідносини, ВС вказав, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного НПА, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст і порядок реалізації згаданих вище повноважень податкових органів й органів із питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки ці повноваження належать вказаним суб’єктам відповідно до закону.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що оскільки можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі відповідного акта передбачено законом (КЗпП), то відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування викладено в постановах ВС від 09.10.2019 р. у справі № 826/12323/18 та від 02.03.2021 р. у справі № 640/1171/19).

Аналізуючи правові норми, ВС у постанові від 23.01.2025 р. № 240/32993/23 зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не може бути підставою для винесення постанови про накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю і створення перешкод у її проведенні.

Але суд наголосив на тому, що саме собою складання посадовими особами відповідача акта про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об’єкта інспектування за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання об’єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП (правовий висновок ВС у постанові від 30.05.2023 р. у справі № 160/6648/20).

Водночас важливою для суду має бути загалом поведінка особи, яку притягнуто до відповідальності. Наприклад, ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії з боку суб’єкта господарювання не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Зі встановлених обставин стало очевидно, що про проведення заходу контролю інспектори повідомили директора телефоном, тобто вже після початку здійснення перевірки ТОВ на предмет додержанням законодавства про працю. А отже, керівникові суб’єкта господарювання — юридичної особи або уповноваженій ним особі не було пред’явлено посвідчення (направлення) і службового посвідчення, що посвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), копії погодження, а також не надано копії посвідчення (направлення). А це порушує вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Отже, ці обставини не свідчать саме про ухилення керівника від одержання повідомлення або про вчинення інших недобросовісних дій, які б могли стати підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Резюме статті

Відсутність посадових осіб об’єкта інспектування за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання проведенню інспекційного відвідування не може вважатися самостійною підставою для притягнення до відповідальності за ст. 265 КЗпП.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання

Віталій Городній