Війна внесла корективи у всі сфери життя, у тому числі й в трудові відносини. Водночас серед населення є окремі групи осіб, які потребують додаткового захисту своїх прав. Наразі розкриємо актуальні питання щодо роботи осіб з інвалідністю.

Які існують гарантії для працівників з інвалідністю/ветеранів війни?

Законодавством передбачені певні особливості соціальних гарантій, спрямовані на забезпечення рівних умов для осіб з інвалідністю порівняно з іншими особами.

Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», роботодавці, у яких працює від 8 осіб і більше, зобов’язані забезпечити створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Квота становить 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників, а для підприємств з меншою чисельністю працівників — одне робоче місце. Крім того, згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України, у разі скорочення чисельності або штату працівників, роботодавець повинен залишити на роботі працівників з інвалідністю та ветеранів війни, які мають рівну з іншими продуктивність праці та кваліфікацію. Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», роботодавці зобов’язані створювати для працівників з інвалідністю спеціальні умови праці, які відповідають їхнім фізичним можливостям та стану здоров’я. Це може включати облаштування робочих місць, адаптацію приміщень, забезпечення спеціальним обладнанням тощо.

Пільги для працівників з інвалідністю

Якщо говорити про пільги, які існують для осіб з інвалідністю, то я б відмітила суперечність деяких норм, які регулюють їх надання. Наприклад, статтею 51 Кодексу законів про працю України передбачено, що окремі категорії працівників мають право на скорочений робочий час без зменшення заробітної плати. Водночас не зазначено, що скорочення робочого часу має застосовуватись щодо осіб з інвалідністю, а також не визначена конкретна тривалість скороченого робочого часу. Однак, відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки», працівникам з інвалідністю надається право на додаткові відпустки. Зокрема, особи з інвалідністю I і II груп мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 10 календарних днів.

Такі норми мають забезпечити захист прав працівників з інвалідністю, створюючи умови для їх інтеграції в трудову діяльність та підвищення якості життя.

Які існують вимоги до роботодавців щодо обов’язку працевлаштування людей з інвалідністю?

Для забезпечення гарантій захисту трудових прав осіб з інвалідністю для роботодавців, як вже було зазначено, встановлено обов’язок щодо забезпечення робочих місць на підприємстві для осіб з інвалідністю залежно від загальної кількості співробітників. Також, статтею 172 Кодексу законів про працю України передбачено, що на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Що робити роботодавцю, якщо працівник не повідомив про свою інвалідність при прийнятті на роботу?

Під час укладення трудового договору працівник зобов’язаний надати роботодавцю документи, визначені статтею 24 Кодексу законів про працю України, зокрема, документ про стан здоров’я. Але обов’язок щодо надання документів про стан здоров’я передбачено виключно, якщо щодо посади, на яку претендує кандидат, встановлено обмеження по стану здоров’я. Якщо ж обмежень не встановлено, то вимагати документи щодо стану здоров’я роботодавець не має права.

Якщо ж кандидат має статус особи з інвалідністю, але не повідомив про це роботодавця, і якщо посада, яку такий кандидат обіймає, за своїми обов’язками протипоказана йому, то роботодавець має право звільнити його.

Водночас тут є обмеження, пов’язані вже з наявністю у особи статусу особи з інвалідністю. Звільнення такої особи можливе за умови, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу в межах підприємства.

Чи може встановлюватися випробувальний термін/стажування для працівників з інвалідністю при прийнятті на роботу?

Випробувальний термін для осіб з інвалідністю не встановлюється у випадку, якщо вони направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи, що передбачено ст. 26 Кодексу законів про працю України. Якщо ж особа з інвалідністю влаштовується на роботу самостійно, то виключень для неї щодо проходження випробувального терміну немає.

Коли можна відмовити в працевлаштуванні особі з інвалідністю?

Умовою, за якою можна відмовити у працевлаштування особі (і особа з інвалідністю не виняток) — невідповідність професійних якостей особи посаді, на яку така вона претендує. В решті випадків, враховуючи положення ч. 3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відмова в укладенні трудового договору не допускається.

Чи потрібно роботодавцю виконувати квоту щодо працівників з інвалідністю під час дії воєнного стану?

На період дії воєнного стану змін щодо вимог до виконання квоти щодо працівників з інвалідністю не передбачено, тому роботодавці так само мають цю квоту виконувати. З одного боку, можна зрозуміти роботодавців, адже їм складно забезпечити належне виконання квоти, з іншого — особи з інвалідністю перебувають в тих самих умовах, що й решта населення та досить часто саме такі вимоги щодо квот тощо дають особам з інвалідністю можливість нормального конкурентного працевлаштування.

Які існують переваги та стимули для роботодавців, які працевлаштовують людей з інвалідністю?

Держава також намагається не бути осторонь питань працевлаштування осіб з інвалідністю і для цього не тільки вводить вимоги до роботодавців, але й заохочує їх до надання робочих місць особам з інвалідністю. Зокрема, це фінансування з боку держави підприємств на потребу переобладнання робочих місць під потреби осіб з інвалідністю. Зниження суми єдиного соціального внеску нарахованої заробітної плати з 22% до 8,41%. Вказана пільга передбачена ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Крім того, якщо особа з інвалідністю перебувала на обліку в центрі зайнятості та за направленням центру була працевлаштована, то роботодавцю компенсується 50% витрат на заробітну плату такого працівника. Компенсація сплачується на строк до 6 місяців з моменту працевлаштування.

Для громадських об’єднань осіб з інвалідністю працевлаштування таких громадян передбачає пільгове оподаткування.

Відповідальність роботодавців за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за невиконання за результатами звітності року нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яке передбачено ст. 19 цього Закону, роботодавці зобов’язані сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею. Санкцію встановлено в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, що реально ставить роботодавця перед складним питанням: простіше залучити особу з інвалідністю до роботи, платити їй заробітну плату та отримувати результат роботи, або ж в кінці роки у вигляді санкції сплатити половину середньорічної заробітної плати на підприємстві не отримавши користі від посади.

Отже, можна зробити висновок, що у держави наявна та вона впроваджує й реалізує політику щодо поліпшення умов та гарантій трудових прав осіб з інвалідністю.

Вас може зацікавити Книга обліку наказів з персоналу   Придбати Журнал «КАДРОВИК.UA»   Придбати Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Придбати

Олена Воронкова