Підбірка постанов Верховного Суду у справах про звільнення працівників за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників.
Загальні аспекти:
постанова від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21 та від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, згідно яких суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури;
постанова від 8 листопада 2023 року у справі № 443/299/22, у якій суд дійшов висновку, що не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, так як право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, а суд зобов’язаний лише з’ясувати наявність підстав для звільнення;
постанова від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, де суд зазначає, що скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства — поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі;
постанова від 12 квітня 2023 року у справі № 755/16619/20 щодо правомірності звільнення викривача корупції в порядку скорочення штату працівників.
Пропозиції вакантних посад:
постанова від 14 лютого 2023 року у справі № 519/1151/18, у якій передбачено обов’язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв’язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду;
постанова від 13 грудня 2023 року у справі № 534/625/22 та від 13 січня 2023 року у справі № 607/4930/21, у яких зазначено про те, що вивільнюваному працівнику може пропонуватися виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), робота на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов’язків;
постанова від 29 вересня 2023 року у справі № 359/6440/21, де розглядалося питання про пропозицію працівнику вакантних посад на тимчасово окупованих територіях. Було зроблено висновок, що підприємство не здійснює господарську діяльність в Криму, наявність вакантних посад у цьому структурному підрозділі не забезпечує вивільнюваному працівнику право на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці, на що спрямована стаття 492 КЗпП України;
постанова від 15 березня 2023 року у справі № 947/12999/20, згідно якої було підтверджено висновок про те, що вакантні посади роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику одночасно з попередженням про звільнення;
постанова від 22 листопада 2023 року у справі № 234/2001/21 та від 31 травня 2023 року у справі № 464/160/22, які вказують на особливості повідомлення про існування вакантних посад під час перебування вивільнюваного працівника на лікарняному;
постанова від 19 липня 2023 року у справі № 522/7936/21, де суд підтвердив, що неотримання працівником поштового відправлення із переліком запропонованих вакантних посад та його повернення з відміткою за закінченням терміну зберігання/або адресат відсутній за місцем проживання свідчить про те, що роботодавцем не виконано обов’язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії;
постанова від 7 квітня 2023 року у справі № 359/3148/21, згідно якої відмова вивільнюваного працівника повідомити про прийняте рішення з приводу переведення на іншу посаду є ознакою того, що особа відмовилася від переведення;
постанова від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22, у межах якої суд розглянув питання можливості повідомлення переліку вакантних посад працівнику шляхом направлення у месенджер Viber. Суд дійшов до висновку, що листування дає змогу встановити його учасників, а тому підтверджує доводи роботодавця про те, що ним виконано вимоги статті 492 КЗпП України щодо пропонування працівнику іншої роботи на тому ж самому підприємстві.
Переважне право на залишення на роботі:
постанова від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22, відповідно до якої право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. У справі ж мало місце скорочення посади, яка була єдиною у товаристві, а тому правила щодо порівняння кваліфікації та продуктивності праці не підлягали застосуванню.
Згода профспілки:
постанова від 22 листопада 2023 року у справі № 759/17830/21, у якій йдеться про те, що рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення члена профспілки повинно бути достатньо добре аргументованим. У справі встановлено, що таке рішення не містило правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача, а також посилань на неврахування роботодавцем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав;
постанова від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22, у якій суд нагадує, що положення статті 43 КЗпП України до працівника, який є членом профспілкової організації, не застосовується в силу вимог частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Вас може зацікавити
Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала»
Свідоцтво державного зразка.
Підтримка експерта протягом навчання.
Супровід експертом протягом 2-х тижнів після закінчення курсів.
Доступ до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на 3 місяці.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама