Воєнний стан передбачає низку обмежень у правах працівників, на які варто зважати обом сторонам трудових відносин. Насамперед ці норми встановлюють Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX (далі — Закон № 2352).

Надання відпусток

Закон № 2136 встановив обмеження прав працівників, наприклад, щодо надання відпусток. Зокрема, цим законом передбачено, що роботодавець може обмежити тривалість щорічної основної відпустки до 24 днів. Якщо ж тривалість більша, — невикористані дні переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану. Новий Закон № 2352 розширив сфери дії Закону № 2136 — на держслужбовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, тривалість відпустки в яких більша. А норми законів, які регулюють статус таких працівників (наприклад, ЗУ «Про державну службу» та ЗУ «Про державну службу в органах місцевого самоврядування»), не застосовуються, доки триває воєнний стан (у частині питань, врегульованих законом Закон № 2136).

Переведення та зміни істотних умов праці

Згідно зі ст. 3 Закону № 2136, рішення про переведення співробітника на іншу роботу компанія може прийняти без його згоди. Проте є і винятки — якщо йдеться про переведення в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії, а також — протипоказання за станом здоров’я.

Згідно зі ст. 32, ст. 103 КЗпП, роботодавець був зобов’язаний попередити співробітника про зміну істотних умов праці за 2 місяці. Наразі ж попереджати співробітника про це необхідно не пізніше як до запровадження таких змін. Проте ми все-таки радимо за можливості робити це завчасно, щоб працівник мав змогу, наприклад, подати довідку про те, що певна робота протипоказана йому за станом здоров’я.

Збереження місця роботи і посади

Ст. 119 КЗпП гарантує, що за військовослужбовцями (повний перелік зазначений у статті) зберігається місце роботи, посада та середня зарплата. Згідно з новелами в законодавстві, гарантується збереження тільки робочого місця та посади.

Тривалість робочого часу та часу відпочинку

До 60 годин на тиждень — стільки під час воєнного стану можуть працювати деякі категорії працівників. Проте важливо зауважити, що застосовувати цю норму можна не до всіх співробітників, а виключно тих, які зайняті на об’єктах критичної інфраструктури (сфери оборони, забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, яким має встановлюватися скорочена тривалість робочого часу, — 40 годин/тиждень.

Також роботодавцем визначаються: 5-денний чи 6-денний робочий тиждень і час початку/закінчення зміни. Щодо безперервного відпочинку, він може скорочуватися до 24 годин — теж за рішенням працедавця.

Залучення до роботи жінок та працівників, які мають дітей

Доки триває воєнний стан, працедавцям дозволяється залучати жінок на види робіт, які раніше цього не передбачали (важкі, підземні, зі шкідливими або небезпечними умовами праці). Виключенням є вагітні жінки та жінки, які мають дитину до одного року. Проте навіть у випадку, коли компанія хоче залучити жінку на такі роботи, необхідна згода працівниці.

Оплата праці

Доки діє воєнний стан, роботодавець може звільнятися від відповідальності за порушення строків оплати праці (раніше таке порушення передбачало зокрема й кримінальну відповідальність). Проте для цього роботодавець має довести, що порушення строків сталося внаслідок ведення бойових дій чи інших обставин непереборної сили. Проте: це не звільняє роботодавця від обов’язку виплати заробітної плати. Тобто виплата зарплати може бути відтермінована до моменту відновлення діяльності.

Надання відпусток

Роботодавець не зобов’язаний, але має право, згідно зі змінами в законодавстві, обмежити відпустку (йдеться про щорічну основну) до 24 календарних днів за поточний рік. Якщо законодавство передбачає більшу тривалість — використати ці дні працівник зможе після припинення або скасування воєнного стану.

Також законодавець надав працедавцям право відмовити працівнику в наданні всіх видів відпусток, окрім «декретної» та по догляду за дитиною до 3 років.

У наданні невикористаних днів щорічної відпустки компанія також може відмовити, доки в Україні триває воєнний стан.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому має виплачуватися грошова компенсація за невикористані дні відпустки.

Втрачається право працівника на щорічну відпустку та грошову компенсацію щорічної відпустки в разі переведення на інше місце роботи (раніше таке право гарантувалося ст. 81 та ст. 82 КЗпП).

Якщо працівник перебуває за межами України — як він має подати заяву щодо надання відпустки? У такому випадку співробітнику потрібно передати роботодавцю оригінал заяви про продовження відпустки зі своїм підписом або щонайменше направити на електронну адресу роботодавця сканкопію такої заяви, за можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Звернення до суду за вирішенням трудового спору

Працівник може звернутися із заявою до суду, якщо хоче вирішити трудовий спір щодо виплати сум при звільненні. За законодавством, це можна зробити в тримісячний строк з дня, коли працівник одержав письмове повідомлення про такі суми (раніше строк не обмежувався законодавцем). Проте суд може поновити ці (в тому випадку, якщо пропуск зазначеного строку відбувся через поважні причини (ст. 233 КЗпП)). Водночас законодавець зауважує, що з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми має минути не більше одного року.

Наталія Іверук