Щорічна відпустка, тривалістю понад 24 календарні дні, може надаватися й у період дії воєнного стану. Відповідне рішення має право прийняти роботодавець.

Такі зміни до нині діючого порядку передбачені Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (законопроект № 7251), який передано на підпис Президенту.

Як відомо, згідно зі ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні».

Внесеними змінами передбачено, що така відпустка «може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік» за рішенням роботодавця. Отже, надання щорічної основної відпустки повної тривалості віддано на розсуд роботодавця.

Також змінами до згаданої ст. 12 закону № 2136-ІХ застережено: «якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану».

При цьому у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону «Про відпустки» за всі невикористані дні відпустки.

Водночас, внесені зміни до порядку обчислення стажу, що дає право на щорічну відпустку. До нього не зараховується період перебування на військовій службі під час призову або мобілізації під час дії особливого періоду на строк до його закінчення.

З цього періоду виключений і час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню.

Крім того, не входить до такого стажу відпустка без збереження зарплати тривалістю до 90 календарних днів, яку роботодавець має надати за заявою працівника, що виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.