Компанія змінює офіс та переїздить в інший район міста. Чи повинні працівники дати згоду на переїзд?

Чинне трудове законодавство, а саме ч. 1 ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі — Кодекс), вимагає отримання згоди співробітника для його переведення в іншу місцевість разом з компанією. Водночас у Кодексі відсутнє поняття «інша місцевість». Однак, у постанові КМУ «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 02.03.1998 р. № 255, «інша місцевість» — це інший населений пункт.

Виходячи з вказаного, у разі зміни компанією офісу з одного району міста на інший район цього ж міста (тобто в межах одного населеного пункту), згода співробітника не є обов’язковою.

Чи вважається перенесення місця роботи в інший район міста зміною місцевості та істотних умов праці?

Які зміни умов праці вважаються зміною істотних умов праці, визначено у ч. 3 ст. 32 Кодексу. Якщо змінюються системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлюється/скасовується неповний робочий час, суміщуються професії, змінюються розряди і найменування посад тощо — це зміна істотних умов праці.

Чи повинен роботодавець попередити працівників про переїзд заздалегідь?

У випадку зміни роботодавцем будь-якої із вказаних умов праці, співробітника повинні повідомити під особистий підпис не пізніше, ніж за два місяці до запровадження таких змін. Водночас перенесення офісу компанії в інший район міста не вважатиметься зміною істотних умов праці, відтак закон не зобов’язує роботодавця попереджати про цю обставину працівника. Однак, такі умови можуть міститися в колективній угоді або трудовому договорі із даним працівником, тому доречно аналізувати і їх умови.

Що робити тим працівникам, які не погоджуються переїжджати? Чи повинні вони відпрацьовувати двотижневий термін в разі звільнення?

Якщо працівник компанії, яка змінила офіс, відмовиться працювати в іншому районі міста за новим місцем розташування офісу, він може звільнитися з роботи за власним бажанням (на підставі ст. 38 Кодексу) — з двотижневим строком відпрацювання, протягом якого він має право відкликати цю заяву, або за угодою сторін (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу) — у будь-який день, погоджений сторонами.

Чи вважається невихід працівника на роботу в новий офіс прогулом? Чи є це підставою для звільнення? Чи передбачена йому компенсація?

У разі ж невиходу співробітника на нове місце роботи без поважних причин працедавець може звільнити його за прогул у порядку п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу. Водночас звільнення співробітника за п. 6 ч. 1 ст. 36 Кодексу буде некоректним, оскільки зміна району розташування офісу компанії в межах одного міста не вважатиметься переведенням співробітника на роботу в іншу місцевість разом з компанією. Відтак, і підстав для виплати визначених законодавством компенсацій для таких випадків немає.

Законні дії працедавця в разі, якщо працівники відмовляються від переїзду

Якщо колективною угодою або трудовим договором не передбачено спеціальних умов, то порядок законних дій роботодавця в ситуації, що описана, буде наступним:

• інформування (усне або письмове — на розсуд роботодавця) працівника про переїзд у новий офіс з певної дати для надання працівнику можливості прийняти рішення про можливість продовження роботи у новому офісі;
• у разі відмови працівника від роботи в новому офісі — надання йому можливості обрати бажану підставу звільнення та отримання відповідної заяви від співробітника;
• видання наказу про звільнення працівника з належною підставою та ознайомлення з ним співробітника (а у визначених випадках — і надання копії наказу);
• внесення запису до трудової книжки співробітника та повернення її працівникові у день звільнення;
• письмове повідомлення співробітника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, та проведення повного розрахунку із працівником у день звільнення (або на наступний день після вимоги працівника про розрахунок, якщо працівник не працював у день звільнення).

Разом з тим, якщо працівник не бажає переїжджати з підприємством в інший район міста через необхідність понесення додаткових транспортних витрат або необхідність збільшення часу на добирання до нового робочого місця — ці питання можна додатково узгодити з роботодавцем, домовившись, зокрема, про компенсацію транспортних витрат, а також перегляд годин роботи такого працівника, з наступним відображенням результатів таких домовленостей у трудовому договорі.

Знання працівником своїх прав та відкритий діалог з роботодавцем про свої потреби найчастіше призводять до порозуміння з роботодавцем та прийняття взаємовигідних рішень, що відповідають інтересам обох сторін.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Марина Саєнко