Загальновідомим постулатом у нормах КЗпП України є обов’язковість здійснення роботодавцем своєчасного розрахунку із працівником у день його звільнення.
Однак, при цьому незважаючи на необхідність застосування вказаної імперативної норми, однією із найпоширенішою категорією справ серед трудових спорів, які розміщені в ЄДРСР є саме оскарження звільненим працівником несвоєчасності проведеного з ним розрахунку, і кількість судових рішень задоволених на користь таких працівників зростає із року в рік.
Роботодавці за результатами вирішення таких категорій спорів отримують негативні фінансові наслідки щодо стягнення з них заборгованості як наслідку несвоєчасності здійсненого розрахунку, оскільки здійснення вчасного розрахунку при звільненні є однією із найбільш значимих трудових гарантій таких працівників.
При цьому, норми КЗпП України передбачають можливість сплати роботодавцем середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні за відсутності спору між роботодавцем та працівником, але як правило такі питання являються спірними.
За наявності спору із вказаного питання між роботодавцем та працівником, згідно норм КЗпП України право останнього на звернення до суду реалізується без наявності обмежень строку на захист свого права.
Тобто, у цьому випадку не має жодного значення, час, в якому мало місце невиплата або несвоєчасна виплата роботодавцем розрахунку звільненому працівнику.
З цього приводу, у постанові ВПВС (справа за № 821/1083/17) від 26.02.2020 р. зазначено про те, що враховуючи суть та правову природу трудових відносин, наявних між працівником та роботодавцем, під «належними сумами, що повинні були сплачені особі, яка звільняється з посади» необхідно розуміти усі виплати, на одержання яких працівник має право на момент його звільнення відповідно до умов трудового договору і згідно з державними гарантіями, визначеними законодавством для осіб, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцем (наприклад, заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
В постанові Об’єднаної Палати ВС від 27.01.2020 р. (справа за № 682/3060/16-ц) вказано, що відповідальність за прострочення розрахунку у випадку звільнення особи на основі приписів ст. 117 КЗпП України настає лише у випадку відсутності виплати з вини роботодавця відповідних сум звільненому працівнику у строки, передбачені для здійснення розрахунку при звільненні. Крім того, з урахуванням висновків цієї постанови, саме на роботодавця покладається обов’язок доведення обставин, згідно яких в його діях відсутня вина стосовно вчинення такого правопорушення.
Разом з тим, у постанові ВП ВС (справа за № 761/9584/15-ц) від 26.06.2019 р. містяться наступні висновки: положення ст. 117 КЗпП України не враховують потребу дотримання справедливого балансу між інтересами працівника та роботодавця, розмір компенсації працівнику, визначений цієї статтею кодексу може бути зменшений судом з врахуванням ним різних чинників: до таких можливо віднести, наприклад, суму наявної заборгованості роботодавця перед звільненим працівником; термін прострочення належних працівнику виплат; причину виникнення саме такого періоду затримки, визначення цього періоду (який розпочинає відлік з моменту вчинення порушення прав працівника і триває до моменту його звернення із позовом про стягнення відповідних сум); визначення можливого розміру матеріальних втрат працівника, які могли виникнути внаслідок затримки виплат належних йому сум; співвідношення та пропорційність матеріальних втрат працівника із заявленими ним сумами до стягнення, розміри яких визначаються на підставі середнього заробітку працівника за період прострочення роботодавцем виплат, що підлягали до сплати працівнику при його звільненні.
Отже, з урахуванням вказаних висновків ВС, при проведенні розрахунку з працівником при його звільненні роботодавцям та працівникам слід враховувати, що до сум виплат працівникові (розрахунку при звільненні) включаються суми усіх виплат на які працівник мав право до його звільнення (до яких належать, наприклад заробітна плата, доплати, надбавки, премії, компенсації за невикористану відпустку/відпустки, вихідна допомога тощо), оскільки при визначені судом правомірності проведеного розрахунку враховуються як загальна їх сума, так і сума кожної з них окремо, а також вище перераховані чинники, які впливають на визначення їх розміру та підстав для виплати.
Вас може зацікавити
Газета «Кадри і зарплата» — надійний помічник у роботі кадровика та бухгалтера. Наші передплатники двічі на місяць отримують оперативну інформацію про всі зміни в законодавстві, свіжі листи Міністерства соціальної політики України та Державної фіскальної служби України, з питань праці. Наше видання нагадає про строки звітності та сплату податків, надасть консультації з проблемних ситуацій, фахові відповіді досвідчених експертів на актуальні запитання з практичними прикладами та посиланнями на законодавчі акти.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама