Останнім часом точаться запеклі дискусії навколо змін до трудового законодавства України. Нещодавно до Парламенту було внесено законопроекти № 5388 (дерегуляція трудових відносин) та № 5371 (вільний трудовий договір).

У чому проблема поточного трудового законодавства

В Україні трудові відносини досі регулюються застарілим Кодексом законів про працю, прийнятим ще у СРСР та розробленим в умовах радянської адміністративно-командної економіки, в якій єдиними роботодавцями були держава, зокрема державні підприємства. В умовах сучасних економічних реалій вкрай жорстка зарегульованість трудових відносин суперечить принципам ринкового саморегулювання, сучасного організаційного і кадрового менеджменту, не відповідає актуальним потребам ринку праці та створює численні необґрунтовані бюрократичні перепони як для самореалізації найманих працівників, так і для підвищення конкурентоздатності роботодавців.

Критичними є такі проблеми трудового законодавства:

• застаріла та надто складна система нормування і оплати праці, нормування і обліку робочого часу, надання відпусток тощо;
  
  
• невідповідність застарілих методів державного регулювання трудових відносин реаліям ринкової економіки, основою якої є приватні домовленості на основі договорів, та здатність ринкової системи до саморегулювання значної частини суспільних відносин;
  
  
• критична забюрократизованість та складність здійснення трудових відносин для роботодавців і працівників, що негативно позначається на динаміці процесів господарювання та пригнічує економічні стимули;
  
  
• надмірна складність діючих процедур обліку кадрів та великий масив кадрової документації, на ведення якого витрачаються значні обсяги фінансових, часових і людських ресурсів;
  
  
• невиправданий тиск на бізнес з боку контролюючих органів та постійні загрози накладення санкцій і штрафів за порушення численних бюрократичних процедур, передбачених застарілим законодавством про працю.

Що передбачає проект № 5388: недоліки та переваги

У назві проекту про дерегуляцію трудового законодавства прихована його суть: зменшення бюрократичної тяганини у процесі працевлаштування та у відносинах між працівником і роботодавцем. Також проектом передбачено зменшення повноважень профспілок погоджувати графіки змінності та відпусток, надурочні роботи, працю у вихідні дні, впливати на процес розірвання трудового договору тощо. Ці рішення залишаються за співробітником, який має право самостійно погоджувати конкретний період та спосіб надання відпусток.

Такі зміни вбачаються доцільними, тому що, на жаль, професійні спілки в Україні не виконують тієї ролі, яку відіграють у розвинених країнах. Згідно із поточним радянським КЗпП вони мають значні повноваження, якими часто зловживають, що не йде ані на користь працівнику, ані компанії, де він працює.

Тож є сенс зменшити роль профспілок і у реалізації інших функцій, наприклад, участі у вирішенні питань стосовно робочого часу та запровадження підсумованого обліку робочого часу. Ці питання мають вирішувати працівник із роботодавцем, на взаємовигідних умовах.

Проект № 5388 містить значну кількість позитивних новацій. Це і збільшення ролі працівника, про що йшлося вище, і скасування статті про розірвання трудового договору з ініціативи власника за попередньою згодою або без обов’язкового інформування виборного органу профспілки, і поява строкового трудового договору, який може укладатись для окремих категорій працівників або при певних умовах, і суттєво осучаснені статті, які регулюють матеріальну відповідальність працівника. Ці та низка інших новацій роблять проект прогресивним, його прийняття призведе до значного спрощення трудових відносин та покращення умов роботи для працівників.

Водночас, на думку експертів, проект потребує доопрацювання до другого читання. Є низка застарілих положень у трудовому законодавстві, які також потребують якнайшвидшого осучаснення. Зокрема:

• необхідно узгодити питання щодо гарантій працівників під час виконання державних, громадських обов’язків або призову на військову службу. Зрозуміло, що на цей період треба залишити за працівником робоче місце і посаду. Проте продовжувати платити йому зарплату, до чого зобов’язує поточне законодавство — контрпродуктивно, адже це часто призводить до зловживань цією нормою, накладає на компанію значне фінансове навантаження і позбавляє можливості наймати необхідних фахівців;
  
  
• потрібно законодавчо закріпити право роботодавця проводити істотні зміни у режимі праці. Зокрема, спосіб та розмір оплати, режим роботи тощо. Такі новації необхідно запровадити за умови попередження працівників про зміни за 2 місяці;
  
  
• доцільно надати роботодавцю право звільняти працівника за власним бажанням, із компенсацією робітнику трьох середньомісячних окладів у момент звільнення;
  
  
• необхідно змістити акценти у ролі профспілок у відносинах «працівник-роботодавець» — виключити архаїчні норми щодо погоджень документів та дій роботодавця, які не погіршують становище працівника, а є поточною діяльністю;
  
  
• доцільним є передбачити право роботодавця звільняти вагітних жінок, жінок з дітьми — з підстав передбачених пунктами 4, 7, 8 статті 40 (нетверезий стан, розкрадання);
  
  
• необхідно надати можливість працівнику та роботодавцю в договірному порядку визначати питання щодо відпусток, виплати відпускних тощо.

Що передбачає проект № 5371

Головна новація законопроекту № 5371 — створити договірний режим регулювання трудових відносин для малого та середнього бізнесу і зробити його основним засобом регулювання цих відносин. Такий договірний режим встановлюється за умов, якщо роботодавець не є юридичною особою публічного права, є суб’єктом малого або середнього бізнесу з кількістю працівників не більше 250 осіб, а також цей режим може застосовуватись до трудових відносин, що виникають між роботодавцем і працівником, заробітна плата якого становить понад 8 мінімальних заробітних плат на місяць.

У межах вільного трудового договору сторони на власний розсуд врегульовують свої стосунки: щодо системи та режиму оплати, працевлаштування та звільнення, робочого часу, тривалості робочого тижня, відпустки та вихідних тощо. Це особливо важливо у сучасному світі, де з’явилися сотні нових креативних професій, які вимагають особливого режиму організації та винагороди праці.

Водночас цей вільний трудовий договір має все необхідне для захисту працівника — він має обов’язково містити всі гарантії для працівника, передбачені міжнародними конвенціями, а також істотні умови (місце роботи, дата, строк дії, умови оплати праці).

Що принесе суспільству реалізація цих проектів

Обидва проаналізовані проекти законів спрямовані на модернізацію трудового законодавства в Україні, відхід від застарілих радянських норм, наближення до світових трендів провідних економік. Запровадження вільного трудового договору — це істотна прогресивна новація, а мінімізація бюрократії у трудових відносинах — значний крок уперед з осучаснення радянського КЗпП. Ці проекти надають можливість робітникам та роботодавцям більш гнучко змінювати умови співпраці, зменшують витрати на адміністрування, що надасть можливість встановлювати кращі умови праці.

Після ухвалення зазначених проектів, з урахуванням доповнень експертів до другого читання — ми отримаємо значно сучасніше, збалансованіше трудове законодавство, яке буде корисним як для роботодавців і працівників, так і, зрештою, для всієї економіки України.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Олег Гетман