Поряд із щорічною основною відпусткою Закон України «Про відпустки» передбачає також щорічні додаткові відпустки. На відміну від щорічної основної відпустки, додаткові відпустки надаються не всім без винятку працівникам, а тільки тим, які працюють у певних умовах. Щорічні додаткові відпустки мають свої особливості та порядок їх надання.
Види щорічних додаткових відпусток
Загальні правила надання додаткових відпусток
Загальні правила надання щорічних додаткових відпусток майже не відрізняються від щорічних основних відпусток, мова про які йшла у статті посилання на минулу статтю, але варто звернути увагу на декілька моментів:
щорічні додаткові відпустки надаються понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраною працівником;
працівникам, професії та посади яких позначені позначкою «*» у Списку № 1 і Списку № 2 (що є додатками до постанови КМУ від 17 листопада 1997 року № 1290), щорічні додаткові відпустки надаються з декількох підстав;
щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї;
загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів;
додаткова відпустка надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона були використана, як правило, до закінчення робочого року;
додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку
До стажу роботи зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Періоди тимчасової непрацездатності, перебування у додатковій соціальній відпустці працівників, які мають дітей, у відпустці без збереження заробітної плати, в інших видах відпусток (крім щорічної основної та додаткової), а також решта періодів, коли за працівником зберігається місце роботи, до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, не зараховуються.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
Надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджених як Додаток 1 до постанови КМУ від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі — Список № 1, Постанова № 1290) тривалістю до 35 календарних днів.
Важливо! Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, визначених Списком № 1, додаткова відпустка надається на тих же підставах, що і працівникам, які мають право на таку відпустку (п. 3 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці України від 30 січня 1998 року № 16 (далі — Порядок № 16)).
Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Зверніть увагу! Якщо тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість відпустки зі Списку № 1, її може бути продовжено на кількість днів різниці за рахунок власних коштів підприємства (абз. 2 п. 4 Порядку № 16). Оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих згідно з колективним договором, належить до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5).
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
Ненормований робочий день
Ненормований робочий день ― це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (згідно з положеннями Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10 жовтня 1997 року № 7 (далі — Рекомендації № 7)).
Для працівників, яким встановлено неповний робочий день, не може застосовуватися ненормований робочий день. Тому зазначені працівники не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, навіть якщо посада, яку вони обіймають, включена до переліку посад з ненормованим робочим днем, визначеного колективним договором. При цьому для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (п. 2 Рекомендацій № 7).
Важливо! На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Керуючись орієнтовним переліком (якщо такий є), на підприємстві, в установі, організації як додаток до колективного договору затверджується Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, в який можуть бути внесені професії, посади, не передбачені орієнтовним переліком (Лист Мінсоцполітики від 08.11.2013 № 480/18/116-13).
Відпустки за особливий характер праці
Право на неї мають окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я. Така відпустка надається тривалістю до 35 календарних днів, за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290.
Конкретна тривалість встановлюється у колективному чи трудовому договорі залежно від зайнятості працівника в таких умовах.
Важливо! Даний вид відпустки має надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток (лист Мінсоцполітики від 11 серпня 2014 року № 348/13/116-14).
Звертаємо увагу! Атестацію робочого місця для визначення права на дану відпустку проводити не потрібно на відміну від відпустки за шкідливі та важкі умови праці.
Відпустка за роботу з комп’ютером як відпустка за особливий характер праці
Робота за комп’ютером пов’язана з підвищеним зоровим і нервово-емоційним напруженням, її віднесено до роботи з особливим характером праці, тому працівники мають право на щорічну додаткову відпустку.
Відповідно до Списку № 2 усім працівникам, які працюють на ЕОМ та обчислювальних машинах, до яких належить також і персональний комп’ютер, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.
Ця позиція поширюється на всіх працівників, незалежно від обійманої посади (професії), які у своїй роботі застосовують персональний комп’ютер, оскільки знаходиться у розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 2 (позиція 58).
Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
У даному випадку йде мова, про окремий вид щорічних додаткових відпусток. Їхня тривалість, умови та порядок їх надання визначено окремими нормативно-правовими актами та колективними договорами, наприклад:
за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів (ст. 58 Закону України «Про державну службу»);
посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів (ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
один з батьків дитини з інвалідністю чи особа, яка його замінює тривалістю до 5 днів (ст. 26 Закону України «Про охорону дитинства»);
батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють тривалістю 10 днів (ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»).
Вас може зацікавити
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама