Медична сестра у стоматології не може вважатися такою особою, що надає послуги за умовами цивільно-правового договору, оскільки така діяльність має всі ознаки роботи, що повинна виконуватися на умовах трудового договору.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося в суд із адміністративним позовом до Держпраці (далі — відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що у відповідача не було законних підстав для винесення оскаржуваної постанови за результатами інспектування, оскільки працю найманих осіб без належного оформлення з ними трудових відносин ТОВ не використовувало, що свідчить про недопущення ним порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю. Вказує, що відносини з працівницею мали виключно цивільно-правовий характер, оскільки така виконувала обов’язки медичної сестри у стоматологічному центрі на підставі цивільно-правового договору, до штату Товариства не зараховувалась, на свій розсуд визначала тривалість роботи.

Позиція ВС

Колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності підклас 85.12 «Медична практика», яка є основним видом економічної діяльності позивача, включає медичне консультування в галузі загальної та спеціальної медицини, які надаються лікарями загального профілю (терапевтами), лікарями-спеціалістами та хірургами, діагностичні обстеження та лікування, та не включає діяльність середнього медичного персоналу: акушерок, санітарів, медсестер, персоналу фізіотерапевтичних кабінетів тощо, оскільки відповідно до вказаного виду економічної діяльності позивачу не забороняється залучати осіб з обслуговування його діяльності, а саме медичної сестри зі стоматології на умовах трудового договору.

Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду з вказаного питання, який у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб’єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Враховуючи викладене вище, безпідставними також є висновки суду апеляційної інстанції про те, що Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78 «Охорона здоров’я»), на який посилався суд першої інстанції, не містить положень виконання роботи передбаченими в ньому працівниками виключно на умовах трудового договору, оскільки вказаний Довідник визначає кваліфікаційні характеристики професій та посад медичних працівників, а питання щодо укладення трудового договору врегульовуються КЗпП.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 21, 24 КЗпП, не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, та скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.