Новий звіт про вивільнення працівників (ф. № 4-ПН): що змінилося?

16 квітня 2021 року набрав чинності наказ Мінекономіки від 18.03.2021 р. № 563, яким затверджено нову форму звіту № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці» та Порядок подання цієї нової форми звіту.

Відповідно з цієї ж дати втратить чинність наказ Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 317 «Про затвердження форми звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці» та Порядку її подання».

Коли і хто подаватиме нову форму звіту?

Звіт № 4-ПН заповнюється підприємствами, установами та організаціями в разі запланованого масового вивільнення працівників незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Ця форма подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення в разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу») до міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості та філій регіональних центрів зайнятості за місцем провадження їх господарської діяльності.

Що таке масове вивільнення працівників?

Нагадаємо про законодавчі норми, які регулюють це питання:

пункт 1 ст. 40, ст. 42, ст. 49-2 КЗпП;
пункт 4, частина 3, ст. 50 та частина 1 ст. 48 Закону про зайнятість

Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:

одного місяця:
вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;
трьох місяців — вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників (частина 1 ст. 48 Закону про зайнятість).

Відповідно до п. 4 частини 3 ст. 50 Закону про зайнятість роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників.

Масове вивільнення може бути спричинене такими подіями:

змінами в організації виробництва і праці;
ліквідацією;
реорганізацією;
перепрофілюванням підприємств, установ, організацій;
скороченням чисельності або штату працівників.

Про масове вивільнення потрібно повідомляти до міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості та філій регіональних центрів зайнятості за місцем провадження їх господарської діяльності.

Форма подання та підхід до обчислення строків подання по-новому

На цей звіт поширюватиметься правило, властиве податковим деклараціям. У разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подання звіту буде перший після нього робочий день.

А ще подавати звіт можна буде двома способами (за вибором роботодавця):

в електронному вигляді (з накладенням кваліфікованого електронного підпису);
в паперовому вигляді (зі засвідченням підписом керівника або особи, відповідальної за подання інформації).

Як заповнюватиметься нова форма звіту?

На початку форми № 4-ПН наводиться її назва та відомості про юрособу, яка подає цей звіт.

А далі йде таблиця, яка містить п’ять граф.

У графі А зазначається порядковий номер запису. У запис з окремим порядковим номером включаються дані про кількість запланованих до вивільнення працівників, згідно з якими дані про найменування професії (посади), дату наказу про попередження про вивільнення працівників та дату запланованого вивільнення, відображені у графах 1, 3, 4, повністю співпадають. В іншому випадку дані про заплановане вивільнення працівників відображаються в записах під іншими порядковими номерами.

У графі 1 зазначається найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України «Класифікатор професій».

У графі 2 зазначається кількість осіб, яких передбачається вивільнити.

У графі 3 зазначається дата наказу, яким було попереджено працівників про заплановане вивільнення.

У графі 4 зазначається дата запланованого вивільнення працівників.

Звіт підписується керівником підприємства (установи, організації) або особою, відповідальною за подання інформації. При цьому зазначається власне ім’я та прізвище, а також дата складання звіту. Зазначаються номери телефонів та адреса електронної пошти підприємства (установи, організації).

Що з правами працівників під час масового вивільнення?

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно з нормами, зазначеними у ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
особам, в сім’ї яких немає інших працівників зі самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, крім випадків, передбачених КЗпП. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності — здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.