У житті виникає безліч ситуацій, пов’язаних з датами. Нерідко їх використовують кадровики та бухгалтери у своїй роботі, і тому вкрай важлива у цьому питанні однозначність та точність.

Часто виникає питання — прийменники «до» і «по» означають, що останнім днем строку є переддень вказаної дати, чи сама дата. Для уникнення непорозумінь часто використовують слово «включно». Втім, що робити в ситуації, коли цього слова немає?

Відповідь на це питання містить постанова ВС від 09.09.2020 року у справі № 419/1965/18.

Верховний Суд розглядав спір між працівником, який був прийнятий на роботу за контрактом, та роботодавцем щодо правильного визначення дати звільнення. Річ у тім, що термін дії контракту було визначено так: «до 27 червня 2018 року». Роботодавець вирішив, що прийменник «до» означає, що останнім днем строку є переддень зазначеної дати, тому трудові відносини було вирішено розірвати 26 червня 2018 року. Працівник з цим не погодився, тому й звернувся до суду. На його думку, фактично трудові відносини між ним та відповідачем достроково припинено за одну добу до закінчення строку дії контракту.

Трудове законодавство не містить чіткого роз’яснення щодо вживання прийменників «до» і «по», що досить часто призводить до непорозумінь і навіть судових спорів. Судді ВС підтримали постанову апеляційного суду, в якій вказано, що «прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Отже, зазначення в контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору».

Таким чином, прийменники «до» і «по» вживаються саме в значенні включно. Наприклад, якщо договір працівника діє до 27 червня, то останнім робочим днем є саме 27 червня (а не 26).