Мінекономрозвитку у листі від 30.11.2020 р. № 3511-03/71090-01 розглянуло питання щодо виплати вихідної допомоги працівникам-сумісникам.

Статтею 44 КЗпП, зокрема, передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Слід зазначити, що КЗпП не передбачено норм щодо невиплати працівникам, які працюють на роботі за сумісництвом, вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 102¹ КЗпП умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зі змінами) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43.

Пунктом 8 Положення передбачено, що звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Звертаємо увагу, що норми Положення поширюються тільки на працівників державних підприємств, установ і організацій.