Питання відрядження у небюджетних підприємств завжди викликають неоднозначні реакції. А все тому, що для госпрозрахункових підприємств не існує навіть визначення «відрядження». Тож усі питання доводиться врегульовувати у самостійно створеному Положенні про відрядження.

Коментар до листа Мінекономіки від 21.08.2020 р. № 3511-06/51797-07

Положення про відрядження, на нашу думку, має створюватися на основі трьох нормативних документів — КЗпП, ПКУ та Інструкції № 59.

Якщо з ПКУ та КЗпП усе зрозуміло, то з Інструкцією № 59 не все так просто. Вона поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи й організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

У цій Інструкції визначені загальні правила та особливості направлення працівників у відрядження по Україні та за кордон. Додаткових локальних актів, які б деталізували питання відряджень, бюджетні підприємства можуть не розробляти.

Для небюджетників варто розробити внутрішні Положення про відрядження на зразок Інструкції № 59, у яких деталізувати всі питання направлення працівників у відрядження по Україні та за кордон, починаючи від визначення терміну «відрядження» і закінчуючи поданням звітів після його закінчення.

Особливу увагу слід звернути на норми Інструкції № 59, де прямо сказано, що те чи інше питання керівник має право чи повинен урегулювати своїм розпорядженням (додаткові обмеження на витрачання коштів, маршрут, вихід на роботу в день повернення з відрядження). Хоча такі питання можуть врегульовуватися і безпосередньо в наказі про відрядження кожного конкретного працівника.

Як розробити Положення про відрядження на підприємстві

Зробити це можна так:

1. Взяти за основу Інструкцію № 59.
2. Видалити з неї всі норми, які стосуються винятково бюджетників і які підприємство не має наміру запроваджувати.
3. Решту норм змінити та деталізувати відповідно до умов діяльності підприємства.
4. Доповнити її нормами, які в жодному нормативному акті не врегульовані, але вже закріпилися на практиці.
5. Взяти необхідне зі ст. 121 КЗпП та п. 170.9 ПКУ (щодо витрат, які виникають при відрядженні, їх документального підтвердження та оподаткування).
6. Затвердити розпорядчим актом новостворений документ — Положення про відрядження.

Оплата за дні відряджень

Підприємства згідно зі ст. 15 Закону «Про оплату праці» самостійно встановлюють в колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Тож умови встановлення та розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті підприємства.

При цьому слід враховувати зазначене про оплату за дні перебування працівника у відрядженні у ст. 121 КЗпП.

Працівники мають право на:

• відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями;
• виплату добових за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму житлового приміщення;
• оплату праці за виконану роботу відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. Розмір такої оплати праці не може бути нижчим ніж середній заробіток.

Тобто те, що зазначено у КЗпП, кожному роботодавцю слід дотримуватися неухильно.

Якщо відрядження припадає на вихідні

У коментованому листі фахівці Мінекономіки зазначили про таку ситуацію наступне.

Відповідно до п. 9 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 59, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства, а саме за нормами ст. 107 КЗпП.

Але оскільки дія Інструкції № 59 поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень мають врегулювати в колективному договорі підприємства з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством.

Звісно, якщо колективного договору на підприємстві немає, то врегулювати це питання треба у іншому внутрішньому (локальному) нормативному акті — наказі або Положенні про відрядження.

Тобто робота працівника-бюджетника, який спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, оплачується у подвійному розмірі годинної або денної ставки. Як буде оплачуватись така робота для працівника-небюджетника, вирішує він і його роботодавець за домовленістю.

Зверніть увагу! Мінекономіки дозволяє небюджетникам самостійно визначити розмір оплати праці під час відрядження. Проте таке рішення може бути прийняте лише у бік збільшення. Оскільки оплата в подвійному розмірі за роботу у вихідний у відрядженні згідно зі ст. 107 КЗпП є державною мінімальною гарантією в оплаті праці.

За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці накладається штраф у розмірі 10 000,00 грн за кожного працівника!

Отже, враховуючи вищезазначене, небюджетне підприємство може роботу у вихідний у відрядженні оплачувати у подвійному розмірі або в більшому, та ніяк не в меншому розмірі.

Вас может заинтересовать
	Журнал реєстрації відряджень У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Галина Казначей