У сьогоднішніх реаліях звільнення не за власним бажанням стає буденністю, тож для захисту працівника у разі втрати місця роботи функціонує такий інструмент як вихідна допомога. Вихідна допомога — це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами.

Кому виплачується вихідна допомога

Положення про вихідну допомогу передбаченні ст. 44 КЗпП, в якій залежно від різної категорії підстав визначається різний розмір вихідної допомоги. В цілому сукупність наведених в статті підстав дозволяє зробити висновок, що право на вихідну допомогу належить особам, які звільненні не за власним бажанням або їх звільнення спричинене умовами, що від них не залежать.

Які підстави для виплати вихідної допомоги та який її розмір

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у випадку:

• припинення трудового договору у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  
  
• розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
  
  
• розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
  
  
• розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Сума вихідної допомоги може визначатись колективним договором, але розмір такої грошової допомоги не може бути меншим тримісячного середнього заробітку. Колективний договір може визначати розмір вихідної допомоги у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (тобто коли розірвання трудового договору настало з ініціативи працівника згідно зі ст. ст. 38, 39 КЗпП, але цей розмір теж не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.

У разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при припиненні повноважень посадових осіб працівнику належить вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Окрема підстава та розмір вихідної допомоги передбачені для сезонних та тимчасових працівників. Окрім підстав передбачених у ст. 44 КЗпП, підставою для виплати є розірвання трудового договору при призупиненні робіт на підприємстві. Вихідна допомога для сезонних працівників виплачується у розмірі тижневого середнього заробітку, а для тимчасових працівників — у розмірі триденного середнього заробітку.

Раніше законодавство про працю передбачало можливість отримання вихідної допомоги у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, проте відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 цю норму не застосовуємо, оскільки вона визнана неконституційною.

Стаття 44 КЗпП визначає мінімальний, але обов’язковий рівень для надання вихідної допомоги. Для того, щоб бути конкурентним на ринку роботодавець може передбачити, окрім обов’язкових підстав для виплати вихідної допомоги, інші підстави вихідної допомоги, які входять до соціального пакету підприємства чи організації, або збільшити її розмір. Зокрема, у трудовому договорі можна додатково передбачити інші підстави чи розмір виплати вихідної допомоги. Проте у ньому не можна заперечувати передбачені законом підстави чи встановлювати менший розмір, оскільки згідно із. ст. 9 КЗпП такий трудовий договір погіршуватиме становище працівника і як наслідок вважатиметься недійсним.

Як розраховують та виплачують вихідну допомогу

Згідно із ст. 116 КЗпП виплата вихідної допомоги проводиться разом з усіма іншими сумами, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював.

Обчислення вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Для розрахунку беруться до уваги виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, тобто до звільнення. Якщо ж пропрацьований час є меншим, ніж два місяці, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. А якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював взагалі, тоді середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для того, щоб визначити середню заробітну плату за останні два місяці роботи, потрібно помножити середньоденний (годинний) заробіток на число робочих днів/годин за розрахунковий період. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

При розрахунку слід також звернути увагу на те, що Порядком № 100 передбачається, які виплати включаються у розрахунок середньої заробітної плати, а які — ні (наприклад, виплати за виконання окремих доручень, одноразові чи компенсаційні виплати).

Чи потрібно повертати вихідну допомогу у випадку поновлення на роботі

У постанові від 16.01.2019 р. у справі № 753/15556/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що після поновлення працівника на роботі виплачена йому вихідна допомога в силу вимог ст. 1215 ЦКУ поверненню не підлягає, у разі відсутності розрахункової помилки або недобросовісності з боку отримувача коштів. Факт судового оскарження особою наказу про звільнення не може свідчити про її недобросовісність щодо отримання вихідної допомоги.

Отже, законодавство чітко визначає кому і в якому порядку належить соціальна трудова гарантія у вигляді вихідної допомоги. Часом при звільненні роботодавець може замінити одну підставу припинення трудових відносин на іншу, тим самим позбавивши особу права на вихідну допомогу. Тому кожному працівнику слід бути ознайомленим із підставами виплати вихідної допомоги, щоб у випадку припинення трудових відносин знати, чи належить йому вищезгадана гарантія, та при потребі належним чином відстояти свої права.

Вас може зацікавити Книга обліку наказів з персоналу   Придбати Газета «Кадри і зарплата»   Придбати Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Придбати

Марта Береза