Положення частини третьої статті 24 КЗпП (щодо оформлення працівників) повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 7 вересня 2020 року у справі № 520/526/19.

Обставини справи

В 2018 році фахівцями ГУ Держпраці у Харківській області було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця. За результатами заходу було встановлено порушення суб’єктом господарювання частини 3 статті 24 КЗпП, одного працівника допущено до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Фізичною особою-підприємцем було укладено договір про надання послуг. Предметом цього договору є послуги, що полягають в проведенні організації процедур лікувального масажу у приміщенні фітнес центра замовника.

Позиція ВС

Верховний Суд зазначив, що жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Не містяться у договорі і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Також, Верховний Суд навів ознаки трудових відносин, що дало підстави вважати, що договір цивільно-правового характеру підприємцем було укладено з метою приховування фактично існуючих трудових відносин, а саме:

• періодичність (два і більше разів) надання особі винагороди у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану в інтересах іншої особи, тобто оплата здійснювалася не одноразово при отриманні кінцевого індивідуально-визначеного результату, а носила системний характер за послуги (роботи) надані в процесі виконання конкретної трудової функції;
  
  
• особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;
  
  
• особа виконує роботи (надає послуги) подібні до роботи, що виконуються штатними працівниками роботодавця;
  
  
• робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці.

Юридичні та фізичні особи — підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43–46) та законами України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці, про що було зазначено вище.

І якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Положення частини третьої статті 24 КЗпП повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Суд звертає увагу на те, що відповідальність за неналежне оформлення працівника, відповідно до статті 265 КЗпП, покладається саме на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання