У відповідності до статті 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП України та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці — це виключне повноваження власника. Водночас такі зміни не повинні означати примусу до праці.

Така проблема вирішується ч. 3 ст. 32 КЗпП шляхом покладення на власника обов’язку попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміні істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці.

Попередження — це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може пристати на цю пропозицію і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці. В останньому випадку працівник підлягає звільненню згідно п. 6 ст. 36 КЗпП.

Стаття, що коментується, та інші нормативні акти не встановлюють форми повідомлення власником про майбутні зміни істотних умов праці і форми згоди працівника на продовження роботи після зміни істотних умов пращ (відмови від продовження роботи). Оскільки повідомлення про зміну істотних умов праці, згода на продовження роботи (відмова від цього) тягнуть виникнення прав і обов’язків сторін трудових правовідносин, такі факти рекомендовано оформляти письмово з посвідченням відповідних документів підписами сторін трудового договору

При змінах в організації виробництва і праці власник повинен додержуватися такого порядку. Спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін. Конкретні працівники, істотні умови праці яких у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого-то конкретного дня (але не раніше ніж через два місяці після персонального попередження) змінюються істотні умови їх праці.

Відділу кадрів наказом дається доручення ознайомити відповідних працівників з майбутніми змінами істотних умов праці під розписку. Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про відмову від цього.

Працівники в праві в будь-який час змінити своє рішення: скасувати раніше дану згоду на продовження роботи або дати згоду на продовження роботи, скасувавши раніше заявлену відмову від продовження роботи.

Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних умов праці необхідно видати наказ, визначити щодо кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт.

Працівники, які відмовилися продовжувати роботу у зв’язку із зміною істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати таку умову праці як режим роботи.

Встановлення режиму роботи — це право підприємства, що реалізується трудовим колективом, власником самостійно або за погодженням із профспілковим комітетом (ст. 58, 142, ч. 3 ст. 244 КЗпП; п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності). В межах реалізації цього права зміна режиму роботи є правомірною.

Якщо ж власник, як сторона трудового договору, змінює режим роботи конкретного працівника, то це допускається тільки з додержанням правил ч. 3 ст. 32 КЗпП.

Зокрема, переміщаючи працівника в межах наданих йому прав, власник не вправі так переміщати працівника без його згоди, що при цьому змінюється режим роботи (працівник працював в одну зміну, а тепер повинен працювати в дві чи три зміни тощо), оскільки не було змін в організації виробництва і праці. Якщо ж зміни в організації виробництва і праці були, власник в праві змінити режим роботи в порядку, встановленому ч. 3 ст. 32 КЗпП.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник вправі встановити або скасувати неповний робочий час.

Якщо немає змін в організації виробництва і праці, власник не вправі встановлювати або скасовувати неповний робочий час для конкретних працівників Але встановити чи скасувати неповний робочий час для всього підприємства або окремих структурних підрозділів, для окремої категорії працівників можна — це реалізація права власника на запровадження змін в організації виробництва і праці. За наявності таких змін можливе встановлення або скасування неповного робочого часу і щодо окремих працівників.

Також при зміні істотних умов праці слід дотримувалися вимог ст.ст. 50, 54, 57, 58, 59 КЗпП України.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Анна Хоменко