За яких умов надається та як оплачується додаткова відпустка одинокій матері?

Відповідно до ст. 19 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (серед іншого й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Надаються такі відпустки понад тривалість щорічної основної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.

Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини: до чи після.

У разі якщо особа, яка має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористалася цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, вона має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону № 504.

У листі Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 зазначено, що до категорії одинокої матері належить:

• жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
• удова;
• жінка, яка виховує дитину без батька (зокрема, й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, попри факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Тобто тривалість такої відпустки за однією підставою — 10 к. д., а за двома — до 17 к. д. (конкретна тривалість відпусток за двома підставами може визначатися колективними договорами установ, закладів).

Чинне законодавство не містить переліку документів, які має пред’явити жінка, зокрема одинока мати, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тому для підтвердження права на таку відпустку роботодавцю має бути пред’явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Згідно з роз’ясненням Мінсоцполітики від 14.04.2008 р. це може бути один із таких документів:

• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому, зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті), підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах);
• довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання;
• рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.

Тобто для отримання соціальної додаткової відпустки жінка має надати роботодавцю один із зазначених вище або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

Середня зарплата для оплати часу додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100; далі — Порядок № 100).

У такому розрахунку беруть участь: основна зарплата; доплати та надбавки; премії, які не носять разового характеру; одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо протягом зазначених періодів працівник не зі своєї провини не мав заробітку (зокрема, перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), то розрахунок середньої зарплати проводиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки чи посадового (місячного) окладу (п. 4 Порядку № 100).

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання