Відповідальність за незаконне звільнення під час карантину
Новини
29.04.2020
Відповідальність за незаконне звільнення під час карантину
Законодавством передбачено відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників з роботи з особистих мотивів.
Відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України за незаконне звільнення працівників встановлено штраф у розмірі від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ), а саме, від 34 000 до 51 000 грн, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років.
Ті самі дії, вчинені повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, караються штрафом у розмірі від 3000 до 5000 НМДГ (від 51 000 до 85 000 грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців.
Зазначена відповідальність застосовується виключно у випадку незаконного звільнення працівника. Тобто вчиненого всупереч діючому Кодексу законів про працю України, наприклад, звільнення працівника за власним бажанням за заявою написаною під тиском роботодавця або взагалі без такої заяви. Законні підстави звільнення працівників визначені Кодексом законів про працю України.
Тому, звільняючи працівників у період карантинних заходів або спонукання працівників до написання заяв на звільнення шляхом тиску на них, роботодавцю загрожує накладення штрафних санкцій чи інші види відповідальності.
Проте, слід пам’ятати, що примусова праця в нашій державі заборонена. І в разі виявлення працівником бажання розірвати трудовий договір на підставі статей 36, 38, 39 КЗпП роботодавець має право його звільнити. Таке звільнення вважається законним.
Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів.