Головна  Карта сайту  Розміщення реклами на порталі

СПІЛЬНОТА КАДРОВИКІВ І ФАХІВЦІВ З УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Ласкаво просимо
  Новини
  Бібліотека статей
  Нормативна база
  Зразки документів
  Виробничий календар
  Книжкова полиця
  Хто є хто
  Глосарій
  Розміщення реклами
  Наші партнери
  Форум
Нові матеріали
Підписатися на розсилку





Facebook
Реклама
Реклама
Вимушене скорочення робочого часу та допомога по частковому безробіттю
Новини
27.04.2020
Вимушене скорочення робочого часу та допомога по частковому безробіттю
 

Чи може роботодавець без завчасного попередження працівника вимушено скоротити працівнику тривалість робочого часу?

Відповідно до вимог ст. 32 КЗпП — у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, роботодавець не може без завчасного попередження працівника за власною ініціативою скоротити працівнику тривалість робочого часу. На це потрібна згода працівника.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір може припиняться за п. 6 ст. 36 цього Кодексу. При цьому, працівник має право на вихідну допомогу за ст. 44 КЗпП — не менше середнього місячного заробітку.

Ст. 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

Таке право передбачено і ст. 51 КЗпП, також цією статтею визначено окремі категорії працівників, для яких встановлення скороченого робочого часу є обов’язковим (неповнолітні, працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами праці тощо).

Ст. 56 КЗпП встановлено, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Чи впливає отримання письмової заяви/згоди працівника на вимушене скорочення тривалості робочого часу на отримання роботодавцем допомоги по частковому безробіттю?

Запровадження на підприємстві вимушеного скорочення тривалості робочого часу без проведення заздалегідь процедури узгодження нового режиму роботи із працівниками або без доведення обставин, які призвели до часткового безробіття є порушенням законодавства про працю.

Це означає, що в разі подання працівниками скарги на такого роботодавця до контролюючих органів або до суду, попередні умови праці, повинні бути відновлені, а працівникам — оплачено середній заробіток за вимушені прогули.

А при встановлені порушень законодавства про працю в ході будь-якого заходу державного контролю, до підприємства — роботодавця та його посадових осіб застосовуються і інші види відповідальності, передбачених чинним законодавством (дисциплінарна, адміністративна, фінансова та кримінальна).

Стосовно допомоги по частковому безробіттю, яка надається внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності та встановлення допомоги за кожну годину, на яку працівнику було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, роз’яснюємо.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ прийнятий 30.03.2020 до Закону України «Про зайнятість населення» внесено зміни, а саме:

Ст. 47. Допомога по частковому безробіттю

1. Допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин у разі, якщо:

  • зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць;
  • зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним, оскільки:
  • вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборного органу профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними;
  • роботодавцем вживаються заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення місцевої державної адміністрації.

Про можливе зупинення (скорочення) виробництва роботодавець зобов’язаний повідомляти територіальний орган письмово за формою та у строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

2. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше шести календарних місяців, сплачували страхові внески та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць.

У разі якщо роботодавцем вживаються заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення обласної державної адміністрації, право на допомогу по частковому безробіттю мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

3.Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо:

1) зупинення (скорочення) виробництва носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;
2) є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах;
3) працівник:

    • відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу на підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
    • працює на підприємстві за сумісництвом;
    • проходить альтернативну (невійськову) службу.

4. Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається під час затвердження бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з фінансових можливостей і не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

5. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше 180 календарних днів протягом року.

У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 36, частиною третьою ст. 38, п. 1 ст. 40 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Кошти не підлягають поверненню у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення обласної державної адміністрації.

Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення строку виплати допомоги по частковому безробіттю.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю, у разі якщо роботодавцем вживалися заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення обласної державної адміністрації, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин виробничого характеру.

8. Порядок надання допомоги по частковому безробіттю встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції».

Ст.4 7-1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено надання Допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1. Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець має право звернутися до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.

3. Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).

4. Допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

5. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.

6. У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

7. Роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.

8. Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

9. Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 24 ст. 1 ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення»: «термін часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин».

Наказом Міністерства соціальної політики України від 07.03.2013 р. № 103 визначено «Порядок надання допомоги по частковому безробіттю» із змінами та доповненнями та механізм та умови надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

  • допомога по частковому безробіттю — кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що надаються територіальними органами Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах підприємству для виплати застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин;

  • зупинення (скорочення) виробництва — зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць, а також зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників, яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборним органом профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними. Невідворотний та тимчасовий характер зупинення (скорочення) виробництва виникає у зв’язку з: фінансовою або економічною кризою, економічною блокадою, аварією, пожежею, масовими заворушеннями, терористичним актом, війною, стихійним лихом (землетрусом, буревієм, повінню, смерчем тощо), закриттям морських проток, що трапляється на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження; забороною експорту (імпорту), валютними обмеженнями, прийнятими органами державної влади; забороною органами державної влади використовувати матеріали, сировину, комплектуючі, що застосовувались у цьому виробництві; іншими непередбачуваними та непереборними подіями, що відбуваються незалежно від волі та бажання підприємства і призводять до зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу.

Враховуючи вищевказане допомога по частковому безробіттю надається працівникам підприємства діяльність якого пов’язана з виробництвом, у разі коли зупинення має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох та не більше шести, не залежить від роботодавця та працівників, охопило не менше 20% працівників, у яких скорочення тривалості робочого часу становить 30 і більше% на місяць, а також яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та профспілками, з якими укладено колективний договір.

Та на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 така допомога по частковому безробіттю, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Марина Кочукова

Управління Держпраці

Переглядів: 7541 Версія для друку
 
Дивіться також:
Списки працівників-призовників до ТЦК та СП: не забудьте подати до 1 грудня
Коли працівник може не повертати гроші за невідпрацьовані дні відпустки?
Нарахування та оплата «лікарняних» у 2024 році
Послуги для роботодавця на порталі ПФУ
Які є пільги та компенсації за роботу у шкідливих та важких умовах праці?
Списки працівників для медоглядів: як скласти та що потрібно встигнути зробити до 1 грудня?
Обов’язки роботодавця, який працевлаштовує осіб з інвалідністю
Оплата лікарняного працівнику, з яким призупинено дію трудового договору
Затримка розрахунку при звільненні
Правила внутрішнього трудового розпорядку: зразок складання
Звільнення за власним бажанням під час «лікарняного»
Деякі особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану
Матеріальна допомога на оздоровлення
Як вирізняються виплати у працюючих і непрацюючих пенсіонерів: чи вигідно продовжувати працювати?
Правила внутрішнього трудового розпорядку: вимоги та порядок прийняття
Мобілізація працівника одразу після відпустки
Кабмін оновив порядок бронювання працівників
Тривалість оплачуваного «лікарняного» планують збільшити
Розрахунок компенсації відпустки при звільненні
У якому випадку донору крові лікарняний оплачується в розмірі 100%?
Розбронювання працівників підприємства
Як дізнатись про результати оцифрування трудової книжки?
Чи повернуть сумісникам оплату за «лікарняними»?
Все, що потрібно знати про трудовий договір
«Лікарняні» у період мобілізації
Звільнення водія, який втік за кордон під час рейсу
Для яких категорій іноземців не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування?
Додаткова відпустка на дітей: всі правила надання
Оцифрування трудової книжки без електронного цифрового підпису
Чи можна не оплачувати «лікарняний» працівникові, якщо він в цей час працював?
Працівник-сумісник у відрядженні за основним місцем роботи: як оформити відсутність на роботі?
Ветеранська політика у трудових відносинах
Чи може працівник відкликати заяву про звільнення за згодою сторін?
Як впливає відпустка, отримана авансом, на відпустку наступного року?
Визначення посади у штатному розписі: які обмеження врахувати?
Хто має право на дострокову пенсію у зв’язку із скороченням штату?
Як підготуватися до перевірки підприємства ТЦК?
Кого не штрафують за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю?
Надання відпусток працівникам закладів освіти
Повноваження заступника у відсутність директора: чи достатньо посадової?
Як зараховується період отримання пенсії по інвалідності до страхового стажу для оплати «лікарняних»?
Що слід зробити у разі мобілізації працівника?
У яких випадках роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників засобами індивідуального захисту?
Чи зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, період перебування в оплачуваній відпустці?
Як здійснюються виплати за листками непрацездатності?
Паперова трудова книжка: як виправити помилку в даті народження?
Як табелювати сумісника, який знаходиться у відрядженні за основним місцем роботи?
Нюанси виплати компенсації за дні невикористаної відпустки держслужбовцю
Чи може уповноважена особа вносити дані про зміни у трудових відносинах?
Оплата роботи працівнику у вихідний день
Всі новини
Реклама
Проекти для професіоналів
Оголошення
Шановні відвідувачі!
З усіх питань щодо роботи порталу звертайтесь до 
адміністратора
2024 © МЕДІА-ПРО
2024 © HR Liga

Copyright © 2005–2024 HR Liga
Використання матеріалів із журналів Групи компаній «МЕДІА-ПРО» лише за погодженням з редакцією (адміністрацією) порталу.
Редакція (адміністрація) залишає за собою право не розділяти думку авторів матеріалів, що розміщуються.
Редакція (адміністрація) порталу не несе відповідальності за збитки, які можуть бути завдані внаслідок використання, невикористання або неналежного використання інформації, що міститься на порталі.
Відповідальність за достовірність інформації та інших відомостей несуть автори публікацій.
З усіх питань пишіть на admin@hrliga.com