Як повинен буде діяти роботодавець у разі призупинення роботи на його підприємстві чи на певній ділянці? Які гарантії матимуть в цьому випадку працівники? Аналізуємо проект закону «Про працю» № 2708.

На сьогодні у ч. 1 ст. 34 КЗпП наведено визначення простою. Це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Аналогічне пояснення щодо часу простою містить ч. 1 ст. 72 законопроекту № 2708.

Згідно з ч. 2 ст. 34 КЗпП роботодавці у разі простою можуть переводити працівників за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Законопроект не передбачає можливості переведення працівників на іншу роботу у разі простою. Однак норми ч. 2 ст. 89 законопроекту дозволяють судам прийняти рішення про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним переведенням працівника на іншу роботу.

Чи буде оплачуватися час простою?

Порядок оплати часу простою, наведений у ст. 113 КЗпП (порівняно зі ст. 72 законопроекту), принципово не змінився.

Час простою:

• не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин встановленої працівнику ставки (окладу);
  
  
• коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток;
  
  
• з вини працівника не оплачується.

При цьому в ч. 2 ст. 72 законопроекту чіткіше прописані обставини, що зумовлюють початок часу простою, про які працівник зобов’язаний повідомити невідкладно свого безпосереднього керівника чи іншого уповноваженого представника роботодавця.

Такими обставинами є несправність устаткування, відсутність інструментів, сировини та інші причини, що унеможливлюють продовження виконання працівником роботи.

Крім того, оплата за час простою, який стався не з вини працівника, включена до складу мінімальних державних гарантій щодо оплати праці, перелік яких наведено в ч. 1 ст. 66 законопроекту.

Також час простою не з вини працівника зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку (п. 1 ч. 4 ст. 55 законопроекту).

На сьогодні абз. 6 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Олена Бондаренко