Чи обов’язково під час відпустки директора і головного бухгалтера їх обов’язки покладати на іншого працівника? І чи потрібно за це доплачувати?

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) підприємство створюється для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Хто має здійснювати цю діяльність? Очевидно, що наймані працівники. Скільки їх має бути? У ст. 64 ГКУ сказано, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, установлює чисельність працівників і штатний розпис.

Тобто підприємство самостійно визначає, хто, коли, що і як має робити під час ведення господарської діяльності, аби виконувати той обсяг робіт, який заплановано. Відтак воно самостійно й вирішує, чи потрібно покладати обов’язки відсутніх працівників на інших працівників.

Як варіанти: якщо у директора є посвідчення водія, то на час відпустки водія службового автомобіля він може їздити самостійно; водія кимось іншим можна не замінювати. Якщо підприємство має касу і щоденно проводить операції з приймання-видачі готівки, касира на час відпустки потрібно кимось замінювати.

Аналогічно й з директором та головним бухгалтером. Якщо на час їх відсутності потрібно, щоб виконувалися їхні службові обов’язки, останні слід покладати на когось іншого. А якщо відсутність директора та головного бухгалтера не позначиться на роботі підприємства, то їхні обов’язки можна ні на кого не покладати.

Якщо виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників покладається на інших працівників, то таким працівникам слід проводити доплату на умовах і в розмірах, що визначені локальними актами підприємства (ст. 105 КЗпП). Це може бути % від окладу, фіксована сума, різниця в окладах тощо.