Яким чином підприємству забезпечити виконання вимог закону щодо працевлаштування інвалідів: подати звіт до центру зайнятості та чекати, поки така охоча особа знайдеться чи шукати самому? У цього питання виявилася довга і складна історія, яку ми проаналізуємо на прикладах зі судової практики.

Трохи історії

Ще у 2007 році ВАСУ видав Довідку про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Зокрема, у ній суд вказав на альтернативність дії працедавців щодо виконання нормативу створення робочих місць для інвалідів: «…невиконання роботодавцем нормативу по працевлаштуванню інвалідів не порушує прав відділень Фонду. З аналізу вимог Закону [Закон від 05.04.2007 № 877] вбачається, що штрафні санкції є альтернативним зобов’язанням роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції. Тому право позивача [Фонду інвалідів] порушується у випадку несплати йому у строк до 15 квітня адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт невиконання нормативу не означає, що останні не будуть сплачені.»

Утім той, хто все таки не бажав сплачувати санкції, проте не мав можливості виконати вимоги Закону від 21.03.1991 № 875 через відсутність звернень інвалідів за працевлаштуванням, має чітко знати порядок своїх дій — подати звіт до центру зайнятості не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Проте так було не завжди. Коментованим судовим рішенням ВС звертає увагу на такий момент.

Обов’язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р № 803-XII, який втратив чинність 01.01.2013 р.

Отже, з 1 січня 2013 року періодичність подання звітів за формою № 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 316 (далі — Наказ № 316).

Згідно з Наказом № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наказ № 316 набрав чинності 12.07.2013 р, а тому з цієї дати встановлено обов’язок підприємств подавати форму № 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Отже, починаючи з липня 2013 року законодавство не встановлювало обов’язку підприємств подавати форму № 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.

Подання звіту звільняє від санкцій — чи є винятки?

Судова практика попередніх років виходила з того, що враховуючи вищенаведене, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Оскільки під час розгляду схожих спорів суди з’ясовували, що підприємства подавали інформацію про наявність вакантних посад, на яких можливе працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами за формою № 3-ПН, то вважається, що роботодавці вжили усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тому він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом у постановах від 20.06.2011 р. № 21-60а11, від 04.07.2011 р. № 21-159а11, від 11.06.2013 р. № 21-63а13, від 02.04.2013 р. № 21-95а13, від 16.04.2013 р. № 21-81а13, від 09.07.2013 р. № 21-200а13, від 19.11.2013 р. № 21-397а13, від 28.01.2014 р. № 21-476а13, від 11.02.2014 року № 21-485а13.

Проте у 2018 році ВС у постанові від 06.02.2018 р у справі № 825/1276/16 навів цілком протилежну позицію: до обов’язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. І саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) за всі місяці відповідного року може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

А оскільки підприємство подало звіт лише про наявність вакантних робочих місць (форма № 3-ПН) за січень – березень 2015 року, а за квітень – грудень 2015 року звіти не подавалися, що є свідченням неналежного виконання відповідачем обов’язку надавати Державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Така позиція призвела до того, що підприємство, яке виконало все вищенаведене нами, все ж змушене було сплатити 29 576,29 грн адміністративно-господарських санкцій та 1212,78 грн пені.

Рішення ВС у червні 2018 року — остання крапка в цій історії?

Нарешті у постанові ВС від 26.06.2018 р. у справі № 806/1368/17 суд прямо вказав на необхідність відступити від свого висновку у справі № 825/1276/16 щодо застосування пунктів 1.3, 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН та ч. 1 ст. 218 ГКУ. За ними підстави для звільнення від відповідальності за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів (у 2015 році) наявні лише у разі подання Державній службі зайнятості звітності форми № 3-ПН за всі місяці відповідного року, тобто щомісячно.

ВС дійшов іншого висновку, а саме: періодичності подання звітності за формою № 3-ПН у 2015 році законодавством не встановлено, а встановлено лише, що така звітність подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов’язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку роботодавець вжив всіх залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Нам та платникам податків залишається лише сподіватись, що поки Закон № 875 викладений та застосовується у чинній редакції, ніщо не вплине на думку ВС та не змінить усталену судову практику.

Наталія Канарьова