На жаль, ситуація, коли роботодавець не бажає приймати від працівника листок непрацездатності на практиці все ще зустрічається. Звісно, це незаконно, але що може вдіяти сам працівник? До кого йому звертатися, якщо його права порушені?

Коментар до листа ФСС від 20.03.2018 р. № 5.2-28-922

Перш за все, зазначимо, що листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, а не просто підстава для виплати лікарняних та декретних. Він є документом, що підтверджує поважну причину відсутності на роботі, а також підтвердженням самої непрацездатності, яка, якщо має тривалий характер, може призвести до встановлення працівнику інвалідності. Отже, просто так роботодавцю відмахнутися від цього документу не можна, вже не говорячи про те, що це протизаконно.

Причини, чому роботодавець відмовляється від отримання листка непрацездатності різні. Хтось не бажає витрачатися на оплату перших п’яти днів тимчасової втрати працездатності. Інші — оформлювати заявку-розрахунок та відкривати додатковий рахунок для отримання фінансування (а ще й звітувати до ФСС про отримані та використані кошти та проходити відповідні перевірки). Для таких роботодавців листок непрацездатності — зайвий «головний біль», якого вони намагаються уникнути. 

Шляхи уникнення різні. Хтось замість лікарняних нараховує працівнику за період непрацездатності звичайну зарплату або оформлює на цей період відпустку без отримання зарплати. Хтось звільняє працівниць, які повідомляють про свою вагітність.

ФСС у коментуємому листі говорить, що порядку, як змусити роботодавця прийняти від працівника листок непрацездатності, в чинному законодавстві не існує. Але покарання за порушення трудового і соціального законодавства є. Тому Фонд порадив працівнику, чиї права порушені, одразу звертатися до територіального відділення Держпраці. Контакти саме вашого відділення ви можете знайти на сайті Держпраці.

Порада слушна, адже у лікарняних і декретних, на відміну від зарплати, є строк давності щодо призначення (нарахування). За ч. 5 ст. 32 Закону № 1105, матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні. А у випадку із працівниками, які мають отримувати лікарняні і декретні за місцем роботи, зверненням є надання листка непрацездатності роботодавцю. Тож, якщо роботодавець відмовився прийняти такий листок, довести, що звернення відбулося, буде важко.

Ще один момент, який роботодавцю (тай й працівнику) варто врахувати, це те, що зараз листки непрацездатності оформлюються в паперовій формі. Але МОЗ, Мінсоцполітики та ФСС зараз працюють над тим, щоб в Україні запрацював Єдиний електронний реєстр таких листків. Концепція реєстру передбачає, що лікар зможе оформити електронний листок непрацездатності з будь-якого засобу інформатизації (комп’ютер, планшет, смартфон), відповідно, так само зможе отримати цей лист сам хворий. У реєстрі буде відображатися час видачі листка непрацездатності, заклад охорони здоров’я та лікар.

Звісно, що певний час паперові та електронні листки непрацездатності існуватимуть паралельно. Але вже з введення їх Єдиного реєстру проконтролювати їх видачу та рух зможе будь-який з тих, хто матиме до нього доступ. Тож, із запровадженням таких інформаційних технологій, невдовзі ФСС буде контролювати не лише те, кому видали листок непрацездатності, а й те, чи був він проведений роботодавцем.

Ганна Бикова