Що слід розуміти під тимчасовим відстороненням працівника від роботи, якими нормативно-правовими документами регулюється така ситуація, якщо у цей час працівник захворів?
Відповідно до стаття 46 КЗпП України роботодавець має право відсторонити працівника від роботи у наступних випадках:
- появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Під відстороненням працівника від роботи слід розуміти один із випадків, передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Відсторонення від роботи працівника здійснюється роботодавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів) та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю.
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки статтею 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків.
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.
Працівник може піти у відпустку під час відсторонення від роботи в разі:
- якщо настав строк надання щорічної відпустки відповідно до затвердженого графіка відпусток;
- за згодою власника;
- коли відсторонений від роботи співробітник належить до категорії працівників, яким власник зобов’язаний надати відпустку в зручний час.
Тож, якщо відсутній жоден із випадків, за яких роботодавець не має права відмовити працівникові у відпустці, відсторонений від роботи співробітник може оформити відпочинок лише за згодою власника чи відповідно до затвердженого на підприємстві графіка відпусток.
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України, а саме пункту 10 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 № 13, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Слід зазначити, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Наталія Карп’юк