МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 7 квітня 2015 р. № 372/13/84-15

Стосовно проблем застосування чинного законодавства з оплати праці

Департамент заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув звернення <…> стосовно проблем застосування чинного законодавства з оплати праці і повідомляє.

Щодо надання та оплати вільних від роботи днів

Відповідно до ст. 209 КЗпП України для працівників, які успішно навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Ці особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш як на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних від роботи годин.

Тобто на підставі заяви працівника та відповідної довідки навчального закладу, з якої можна зробити висновок про успішність навчання та період навчального року, роботодавець зобов’язаний встановити працівнику скорочений робочий час.

Питання вибору виду скороченого робочого часу (скорочення робочого тижня чи відповідне скорочення робочих годин) та конкретний вільний від роботи день визначається за погодженням сторін трудових правовідносин. При цьому враховуються як інтереси виробництва, так і режим занять у навчальному закладі.

За час звільнення працівників від роботи відповідно до ст. 209 КЗпП за ними зберігається 50 відсотків середньої заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. Мінімальний розмір заробітної плати має бути гарантований не за місяць, а в розрахунку на час, який оплачується в зазначеному розмірі. Середня заробітна плата при цьому обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати за два календарних місяці, що передували тому місяцю, в якому надаються частково оплачувані вільні від роботи дні або години.

Середній заробіток працівнику нараховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок), виходячи із заробітної плати за 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому надаються частково оплачувані вільні від роботи дні або години.

Виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, визначені п. 3 Порядку.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (п. 8 Порядку).

Щодо оплати днів тимчасової непрацездатності

Відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439, оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності (ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Щодо індексації грошових доходів населення

Згідно з п. 10³ Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (із змінами, далі — Порядок), для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, під час визначення базового місяця для проведення індексації зберігаються такі самі умови нарахування сум індексації, як і в інших працівників, які займають аналогічні посади, з урахуванням положень пп. 1¹, 4 та 5 цього Порядку.

Тобто, якщо протягом періоду, коли працівниця знаходилася у відпустці для догляду за дитиною, за її посадою не відбувалося підвищення заробітної плати, як і для інших працівників установи на аналогічних посадах, то у такому випадку для працівниці базовим залишається місяць, в якому востаннє було підвищено заробітну плату.

Разом з тим, п. 10² Порядку визначено, що сума індексації зберігається для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Враховуючи викладене, якщо при переведенні працівниці в інший заклад її заробітна плата не змінювалась, то за нею має зберігатися сума індексації, визначена на попередньому місці роботи, виходячи з останнього базового місяця.