Чи зобов’язане підприємство виконувати умови Генеральної і галузевих угод?
Що таке колективний договір та чи потрібен він на підприємстві
З моменту укладення трудового договору його сторони — роботодавець і найманий працівник вступають у індивідуальні трудові правовідносини. Відтак працівник автоматично, поза його волею, належить до трудового колективу підприємства, установи, організації (далі — підприємство), оскільки відповідно до частини 8 статті 65 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
У сфері організації найманої праці, крім індивідуальних трудових відносин, між найманими працівниками та роботодавцем виникає широке коло колективних соціальних та економічних відносин. Для трудових і соціально-економічних відносин характерним є формування різноманітних інтересів: інтересів найманої праці, інтересів капіталу та інтересів суспільства. Ці інтереси за своїм змістом можуть не лише не збігатися, а й бути протилежними та внутрішньо суперечливими, спричиняти конфлікти. Спільність інтересів виявляється насамперед у тому, що і роботодавець, і найманий працівник зацікавлені у збереженні стабільних трудових відносин. Проте між ними існують суперечності: роботодавець зацікавлений у підвищенні продуктивності праці, збільшенні обсягу виконуваних робіт з найменшими затратами та отриманні якомога більшого прибутку, а наймані працівники мають на меті поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати. Ці розбіжності інтересів завжди існують у сфері використання найманої праці.
Як свідчить багаторічний світовий досвід, одним із найефективніших чинників урегулювання соціальних суперечностей у сфері найманої праці є так зване соціальне партнерство, що містить ефективний механізм розв’язання конфліктів, задоволення вимог без значних втрат. Саме через соціальне партнерство, тобто соціальний діалог, можуть бути примирені і скориговані інтереси усіх верств населення задля отримання соціально прийнятних результатів. Основна мета соціального партнерства — регулювати й вирішувати конфлікти, збалансувавши соціальноекономічні інтереси працівників, роботодавців і держави через укладення колективних договорів.
А отже, колективний договір за своєю сутністю — це і форма, і метод розв’язання соціальноекономічних проблем і регулювання трудових відносин між найманими працівниками та роботодавцями, за допомогою яких забезпечують співпрацю і узгодження інтересів способом переговорів, взаємних поступок і компромісів для досягнення соціального миру.
Колективний договір укладають, провівши колективні переговори і записавши до нього зобов’язання сторін. Водночас у ньому встановлюють локальні норми права задля регулювання трудових, соціально-економічних та виробничих відносин у межах конкретного підприємства. Дія колективного договору поширюється на всіх найманих працівників підприємства, зокрема і на керівника.
Сучасний період розвитку трудового законодавства характеризується скороченням централізованого методу і значним розширенням колективно-договірного регулювання трудових відносин. Акцент регулювання неминуче зміщується з централізованого на децентралізоване; із законодавчого — на врегулювання колективними договорами і угодами; нормативне — на індивідуально-зобов’язальне.
Кодекс законів про працю України стає актом, яким встановлюються і закріплюються основні принципи та положення, мінімальні гарантії та способи захисту трудових прав, а більшість питань, пов’язаних із регулюванням умов праці та її оплати, наданням соціальних благ та переваг, вирішують у колективному договорі. Роль колективних договорів у сучасний період настільки підвищилася, що всю систему регулювання праці нерідко називають колективно-договірною.
<…>
З повною версією статті можна ознайомитися в журналі «Довідник кадровика» № 11, 2014
Микола БОЙКО, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат
Перший професійний журнал із вкладенням «Кадри. Гарячі запитання кадровика»! Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад.