Відповідно до чинного законодавства сферою державного регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності є встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Регулювання додаткових гарантій в оплаті праці здійснюється на основі системи угод, що укладаються на різних рівнях відповідно до законів (генеральна та галузева угоди, колективний договір).

У зв’язку із збільшенням з 1 січня 2017 року розміру мінімальної заробітної плати (3200 гривень) частина роботодавців почала виплачувати всім найманим працівникам мінімальну заробітну плату, внаслідок чого оплата кваліфікованих та некваліфікованих працівників зрівнялася.

Яким чином працівники можуть змусити роботодавця платити за високу кваліфікацію та навички в роботі більшу заробітну плату?

Наймані працівники мають право ініціювати перед адміністрацією підприємства проведення колективних переговорів щодо подальшого укладання колективного договору, у якому можливо буде врегулювати всі виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між ними, в тому числі і додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії в оплаті праці.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності — представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

У колективному договорі встановлюються форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом (ст. 15 Закону України «Про оплату праці»).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. До колективних договорів забороняється включати умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством.

Порядок ведення колективних переговорів та укладання колективного договору врегульований Законом України «Про колективні договори і угоди», Главою ІІ Кодексу законів про працю України. Статтею 17 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачена відповідальність роботодавця за ухилення від участі в колективних переговорах.

Видання для кадровиків